«Прокляті» ремонтують

Редакційна пошта сповнена претензіями і міркуваннями з приводу філософії ремонту вулиць у Самборі і реконструкції фонтану, з яким мер Юрій Гамар увійде в історію Княжого города, залишивши його тим, хто прийде після

Самбір помітив, що дороги таки ремонтують. СКП «Об’єднане» щотижня інформує, де саме збираються щось робити. На тиждень, який минув – ямковий ремонт Козацької, Шпитальної, Грушевського, Купилевої. Але у зв’язку з сезоном ремонту доріг наша редакційна пошта багата на… нарікання, чому, мовляв, не роблять там, де ми живемо і ходимо… 

ЗА БАГАТО десятиліть взялися майстри за Колійову. Це був той стратегічний шлях, який влада передавала з каденції у каденцію одна одній, сором’язливо опускаючи очі. Богу дякувати, зробили. І тепер з вулиці Коперніка можна дістатися до вокзалу та на львівську трасу. Тим самим трішки розвантажиться шлях довкола ринку. Дочекалася майстрів і вулиця Заньковецької. Вражали коментарі: заздрісники твердили, що цю вуличку на околиці взяли у ремонт виключно тому, що там має жити хтось із депутатів міськради, або видатних людей. Ну, живе, наприклад, депутат Василь Спаньчак і письменник Микола Сенейко. Але поміж ними і інші живуть. Зрештою, скільки себе пам’ятаю, ця дорога була вічно «сільською» – у суху пору – в пилюці, у дощову – в озерах.

І ще з приводу коментувальників. Дехто намагається переконувати громаду, мовляв, якщо ремонтують дороги, значить беруть вигідні відкати – аргумент залізний… Ви б якось визначилися, панове: або не робимо нічого і тоді жодного злодія поруч, або лапаємо хабарників за нечесну руку. Без фактів, а лише з ілюзіями – це несерйозне базікання. Торік міська влада організувала ремонт дороги від вулиці Мазепи до музею «Бойківщина». Ми скромно помовчимо, що це дорога і до офісу «Високого Замку». Мушу сказати, що ми уже не вірили, що хтось її полагодить. Влади приходили і кудись відходили, а вулиця нагадувала середньовічний експонат. Зробили – і тепер любо пройти. Поруч, але з другого боку – вулиця Бойківська. Це той провулок, через який люди уже боялися ходити, бо можна було успішно ламати і ноги, і жіночі каблуки. Богу дякувати – зробили. Сміємо нагадати, що свого часу депутат з цієї округи Роман Пицик, виступаючи на сесії, говорив, що домагатиметься перейменування Бойківської на «Прокляту». «Прокляту» усіма разом взятими владами. Днями він був у нашій редакції і свою ініціативу відмінив.

У редакційній пошті з’явився лист від мешканців, які живуть наприкінці вулиці Заміської – це акурат біля «мостика» під колією при виїзді у бік Середньої-Східної. Там 50 метрів шляху з розряду «дідько ногу зламає». Бідолашні сусіди ледь не щороку пишуть одні і ті ж скарги, міняючи хіба «Шановний Тарасе Васильовичу» та «Шановний Юрію Петровичу», а толку – нуль. Зневірившись, вирішили покликати на поміч нашу газету. Минулого тижня ми були на аудієнції у керівника «Об’єднаного» Євгена Кваса з надією, що разом поїдемо подивитися на ті «прокляті» 50 метрів. Євген Володимирович авторитетно ствердив, що смислу їхати на оглядини нема – він щойно проїхав Заміською від початку до кінця і невдовзі візьмуться за ремонт. Ми не хотіли б перехвалювати пана Кваса, але за час його роботи у Самборі піймали себе на думці, що слово таки має. До речі, кілька місяців тому ми опублікували з ним інтерв’ю. Заголовок був привабливим, бо претензійним. Констатували тоді, що хоч губернатор Синютка йде, але його «смотрящий від сміття» Євген Квас залишається з претензіями на керівництво господаркою міста. Нагадаємо, як тільки львівський пан Квас з’явився на наших теренах, обиватель вирішив, що то чоловік губернатора, який буде контролювати сміттєві потоки. Так ось, до редакції надійшов лист за підписом «нікому невідомий пан Юрій». Автор запитує у «смотрящого», чому він не робить тротуари з вулиці Шевченка до Валової і далі, вважаючи, що це тротуар стратегічного характеру, бо до ринку стікається багато люду. Ми згідні з «невідомий Юрієм», що там велелюддя, і визнаємо рацію у тому, що, обираючи пішохідні доріжки для ремонту, треба визначати, де потоки найвелелюдніші. З приводу доріжки від Шевченка до Валової інформацію Євген Володимирович взяв до уваги… Хоча, треба визнати, що легка критика автора листа на «Об’єднане» не зовсім справедлива, бо то міська рада визначає, де і що робити, а не Квас.

Опоненти міської влади, не маючи змоги заперечити, що справа з ремонтами таки зрушилася з місця, кажуть ще й інакше: чому ратушні хваляться, мовляв «Гамар зробив»? Бо де ви виділи мера з лопатою? Мера з лопатою справді нема і ніколи не було, хоча у владних мужів живучими є міркування: «Я зробив». Насправді, треба казати: «За мене зробили». Просто обов’язок у влади такий, що слід вміло розподіляти гроші громади, себто платників податків. Те, що зроблене «за Гамара» уже й зостанеться. Це так само, як опоненти ґвалт різали, що занадто дорогоцінну машину мер собі купив. Ну, купив, але він її не проковтне після своєї каденції, а чемно передасть іншому, може навіть тому, хто найбільше нині галасує. Це так само, як Гамар колись піде, а добрі і раніше «прокляті» дороги залишаться наступникам. Юрій Петрович обіцяє, що більше 4 мільйонів, які виручила ратуша від продажу першого жеку, підуть на дороги.

І нарешті, ще один лист від мешканців площі Церковної та Валової. Вони твердять, що реконструкція фонтану – зайва розкіш, а витрати на нього – більше 4 мільйонів гривень – то гроші на вітер. Євген Квас, який опікується цими роботами, каже, що це гроші, які місто заробило на смітті. Ми перепитали у нього, чому на об’єкті працює техніка, скажімо, водоканалу, і нам відповіли приблизно таке: фірма-виконавець має право укладати угоди, зрештою, нема нічого поганого у тому, що міське комунальне підприємство заробляє гроші. Техніка має працювати і окуповувати себе. Інакше, навіщо вона потрібна? Ми трохи солідарні з мешканцями площі Церковної і Валової, що фонтан не на часі, але допускаємо, що кожен мер має свої «слабкості» і шукає щось таке, з чим можна увійти в історію Княжого города. Юрій Петрович вирішив увійти фонтаном… Та вже простимо йому цю забаганку. Він однаково колись піде відпочивати від мерських справ, залишивши водяне диво наступним очільникам. Щоправда, місцеві активісти мають претензії до вартості об’єкта, мовляв, забагато мільйонів. Ми не проектанти і не беремо на себе місію стверджувати, що так воно і є, але, повірте, ревізори в погонах колись знайдуться і все порахують. Вони тільки й чекають на такі будови…

Роман ІВАНЧУК.