Старий Самбір став ще на два вітряки вищим…

SambirWZ
186

Старий Самбір став ще на два вітряки вищим…

Стільки журналістів, влади, священиків та просто еліти з’їжджається на джипах і комфортних автобусах у Старий Самбір лише на відкриття чергової “порції” вітряків. Так було минулої п’ятниці. Змилосердився і Господь, подарувавши трохи погоди, бо на такій висоті зі сильним дощем та вітром було б кепсько. Так ось, два вітряки фірма “Еко-оптіма” встановила раніше, два відкрила щойно. Місцеві бойки уже звикли до цього атрибута і навіть пишаються ним. Як підмітив голова Львівської ОДА Олег Синютка, одного разу хтось уперше потрапив у Польщу, побачив після Старого Самбора польські вітряки і резонно сказав: о, вони уже навчилися з вітру робити світло.

Заради історичної справделивості треба зазначити, що ідею вітрових електростанцій виношував ще на початку дев’яностих тодішній керівник Старосамбірщини Володимир Горбовий. Тоді виглядав фантастом у своїх поривах змусити пориви вітру працювати на енергію. Спасибі долі, що послала нам фірму “Еко-оптіма” з її керівником Максимом Козицьким і мрія стала реальністю… Тільки ми ступили на ту гору під велетні, попався нам колишній мер Іван Грись і сказав, що якби не його розуміння ситуації, то хто-зна, чи вітряки були б… Ми сприйняли це за хвалькуватість Івана Михайловича, та коли першим під час імпрези відкриття взяв собі слово сам Максим Козицький, то і розпочав з того, що якби не Іван Грись, цього б не було. Здається, вони не змовлялися. Зрештою, пан Максим дякував і нинішньому мерові Ігорю Трухиму, і губернатору Олегу Синютці, і нинішнім та колишнім керівникам залізниці, через електросистему яких старосамбірське світло йде у загальний котел. Губернатор не залишився у боргу, віддавши належне “Еко-оптімі”. Потім розповідав, що у час війни за незалежність, Україна бореться за свою енергетичну незалежність, а це стратегічний момент. Подякував інвесторам – Банку Реконструкції та Розвитку за те, що вірять Україні. Вважає, що такі стосунки наближують нас до Європи… А потім похвалився тим, що кожного тижня на Львівщині відкривають щось нове, виробниче. І додав старосамбірські вітряки. Відчувалося, що розчуленим від дійства був і народний депутат України Андрій Лопушанський, бо це відчутна інвестиція у наш реґіон…

Було ще кілька вітальних виступів, а потім – фуршет. Нам здалося, що і сам Максим Козицький з часу відкриття перших вітряків потужно виріс. Якщо раніше відчутно хвилювався, то зараз поводився серед гостей уже, як свій. Ми за ним трохи пильнували: до кожного підійшов, подякував за присутність. Особливо, як нам здалося, це сподобалося місцевим сільським головам. Мало що бракувало, аби кожен з них, маючи на своїй території трохи горбів, запропонував Максимові свої території. Було приємно побачити земляка Юрія Кмітя, який запитав у мене, що єднає старосамбірські вітряки зі Самбором? Не знав, що відповісти. А виявляється, все просто: ТзОВ Будівельник – ВОП”, яке зареєстроване в Самборі, яким опікується Юрій Юліанович, здійснювало технічний нагляд за процесом будівництва. Нам також важлива ця інформація, щоб старосамбірські не думали, ніби група самбірян просто так прибула на фуршетну презентацію вітряків…

Нам скинули усі технічні характеристики оновленої вітрової електростанції. Там дуже багато всіляких незрозумілих для моїх дорогих серцю бойків слів і технічних термінів, тому ми просто це упустимо… Не в цифрах щастя… Хоча варто сказати, що вартість проекту 20,5 млн євро. Висота щогли вітроелектростанції – 119 м, довжина лопоті – 56 м. Розрахунковий термін служби – 20 років. І найцікавіше: тим світлом, яке виробляє чотири вітряки, уже можна освітити увесь район – круто!

Закінчити хотілося б тим, що мало хто знає. У день відкриття нової черги вітроелектростанції всі “люляли” Максима Козицького, а ще кілька місяців тому, коли у Старий Самбір везли вітряки спеціальною іноземною технікою, у одному зі сіл люди перекрили дорогу з вимогою – нехай Козицький відремонтує шлях. Хоча Козицький його не нищив… Ситуацію розрулили, проте потім Максим Зіновійович мав неприємну розмову з обласним чиновником, який сказав приблизно таке: хочеш працювати на цій території, вкладай туди ж гроші. Несправедливо сказано. Нам роздали книжечки з розповідями про те, скільки грошей на соціальні та інші нужди “Еко-оптіма” віддала громадам, але “Еко-оптіма” не може підміняти собою усі державні місії з ремонту сільських доріг…

 

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар