Тетяна Терлецька: рік при владі

SambirWZ
0

Тетяна Терлецька: рік при владі

Голова Старосамбірської районної ради жоден робочий день у «білому домі» не назвала легким

Рік тому відбувалися сесії районних рад, які обирали собі голову на цілу каденцію. На Стросамбірщині перемогла Тетяна Терлецька, яка до того працювала першим заступником голови Самбірської РДА, а ще до того – багато літ у районній раді не на перших, але й не останніх посадах. Її повернення у район було прогнозованим – не вік же у Самбір їздити. До того ж, її партія Рух має у районі авторитет, здобула ту кількість стільців у місцевому парламенті, яка б дозволила боротися за найвищий стілець у районі.

Ми дуже не хотіли писати про те, як Тетяна Іванівна бореться за написання і втілення різних проектів, які дають району додаткові кошти для розвитку. Скажемо лише, що протягом року, який минає, Старосамбірщина виграла чи не найбільшу за останні роки кількість проектів, притягнувши у села грубі мільйони. Ми час од часу про це писали, тому повторюватися не будемо. Але жоден проект, який здобув перемогу, не обходився без її участі, без участі апарату райради. Там просто згуртувалися люди, які уміють вигравати. Щоб ви розуміли, нині роль районного начальника не у тому, аби приїхати у якесь село і дати вказівки, що робити, когось збештати, когось хвалити, а  у тому, щоб бути добрим менеджером та помічником для громад. Тому, коли хтось вважає, що треба їхати в район і знімати усі проблеми вказівним пальцем районного чиновника, то так уже не буде ніколи. Зрештою, Тетяна Терлецька, як нам видається, і є тим керівником нового покоління. Знаю, що готова допомогти кожному сільському голові за однієї умови – якщо сільський голова хоче сам і разом з громадою щось робити. На жаль, увесь район, за словами Тетяни Терлецької, ділиться на тих, які хочуть працювати, і на тих, які, здобувши владу у селі, вважають, що головну свою місію виконали. Насправді, районне начальство готове підставити плече тільки тим, хто цього хоче. Хоча, зізналася голова ради, їй вдається об’єднувати сільських голів, чого раніше не було. Війти приїжджають у район не просто відсидіти на нарадах, а почути щось мудре. Коли мудре є, то і їдуть. З другого боку, всі оті наради, роботи над проектами, стягування у район додаткових грошей з області чи державного бюджету – це чудово, але цього замало. Бо у звичайних людей є своя звичайна життєва правда – бракує грошей на виживання, люди розбрелися по заробітках і це соціальна трагедія. Тому Тетяна Іванівна вважає, що треба людей вчити жити на своїй землі…

Я був свідком її розмови з потужним інвестором. Чоловік начебто готовий щось цікаве у нас відкривати, але у відповідь каже, що знайти тверезу робочу силу у нашому районі не може. Перевелися фахівці. На жаль, і це правда. Та ба, навіть оспівана усіма агротуристика і то у нас не йде. Інвестор, який живе у Львові, зізнався, що готовий приїхати у село з сім’єю, взяти проводиря і піти з ним у ліс за грибами, які у Львові не ростуть. Готовий добре заплатити за цю послугу, але і такого ніхто не пропонує.

На початку керівної каденції було відчуття того, що невдоволені  приходом до влади Тетяни Терлецької прогнозували їй проблеми. З одного боку, з начебто “чужим” головою РДА Миколою Цепендою, з другого – з представником однієї з політичних сил, яка хотіла мати свого заступника. Здається, як одна, так і інша теми знялися. Микола Цепенда і Тетяна Терлецька виявилися неконфліктними і спорів на тему, хто з них важніший при владі, не було. Що стосується представника тієї сили, яка хотіла мати заступника, то тут, здається, сторони змирилися з реальністю. Щоправда, Мирон Пацай зберігає за собою статус такого собі в’їдливого депутата, але загалом і він мирний. Сидячи на сесіях райради, я відчув, що Тетяна Іванівна не нехтує міркуваннями Мирона Дмитровича, уміє дипломатично виходити з ситуацій чи обходити “пастки”. Вона задоволена тим заступником, який є, – Миколою Мартичем… Щоправда, з імовірним приходом до влади на посаду голови РДА Ореста Бонка дехто так само прогнозує конфлікти. Прогнозуємо, на лінії “Бонк-Терлецька” має бути все гаразд. Що ж стосується лінії “Бонк-Пацай”, то можуть виникнути фронтові протистояння.

У районі нема проблем з медициною, освітою, культурою, а якщо є, то не настільки галасливі, як на Самбірщині. Сміємо допустити, що тут і галузеві керівники достойні, і влада  контролює ситуацію.

Колись давно я запитав у такого ж керівника району, як йому керується? Відповідь здивувала: рано-вранці їду на роботу, пізно вночі повертаюся – увесь день на нервах, у роботі, з кимось зустрічаюся, щось вирішую, а потім удома сам питаю: що за день зробив, і доброї відповіді не знаходжу. Тетяна Терлецька на приблизно таке ж запитання відповіла інакше: легких днів не буває, але задоволення отримує тоді, коли хоч щось вдається корисне зробити. Часто доводиться добиватися тієї користі, а її небагато. Так воно і є: часи стали цікаві: ніби при владі, але змінити щось непросто.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар