Три тисячі загиблих угорців – і ця цифра доволі відносна

Подія, яка відбулася минулого четверга у Старому Самборі, не могла не розхвилювати. Бодай би тому, що у райцентр приїхало більше сотні  угорців, які шанують свою історію на нашій території.

Коротко: ще на початку дев’яностих неподалік Созані, на території колишнього військового містечка освятили хрест у пам’ять про тисячі угорських та німецьких бранців – жертв сталінського режиму. Але у той час багато хрестів встановлювали і, можливо, мало хто зреагував на цю трагічну подію, перепрошую, чужого народу. І ось у четвер угорці встановили на місці масових поховань скромний пам’ятний знак. Здається, цим людям не конче була потрібна помпезність, їх влаштовувало те, що старосамбіряни, які житимуть у цьому закутку, будуть пам’ятали, що кілька арів землі покоять у собі пам’ять тисяч невинно загиблих. Взагалі, історія цього поховання унікальна. У Старому Самборі було те, що можна назвати концентраційним табором. Більше 70 років тому мешканців Закарпаття, здебільшого чоловіків віком від 16 до 60 років, звезли спочатку у Сваляву, а потім переселили у Старий Самбір. Через епідемію вони гинули… Тисячі смертей не мають терміну давності, але приємно, що нащадки невинно загиблих пам’ятають про них. Їх не стримали кордони, люта зима, вони їдуть, щоб помолитися і вклонитися отим кільком арам землі, які назавжди поховали тисячі надій на життя… Відкриття меморіального пам’ятника відбулося з ініціативи Товариства культури львівських угорців та за підтримки уряду Угорщини. На офіційний захід завітали консули Генерального консульства Угорщини в Ужгороді, священики, члени Товариства львівських угорців та делегація з Угорщини, представники Львівської облдержадміністрації, керівники Старосамбірщини та Старого Самбора. За словами голови Товариства культури львівських угорців Габора Сарваша, за час дії розподільчого табору НКВС № 22 через нього пройшли близько 40 тисяч в’язнів.

Роман ІВАНЧУК.