У кожного своя правда…

Наш репортер спробував розібратися, чому у міженецькому храмі науки одні пенсіонери працюють, а інші – ні

Я уважно прочитав чотири листки написаної акуратним учительським почерком скарги з Міженця. Хоча і раніше чув про тамтешній конфлікт. Взагалі, конфлікти не пасують нікому, а тим паче, коли все це на території школи, то не вельми приємно копирсатися у всіх цих стосунках, у яких кожен має свою правду. 

Суть проблеми у тому, що школа змінила свою назву стала навчально-виховним комплексом. У тому ж часі запрацювала і Міженецька об’єднана громада. Зміна назви, юридичною мовою, це і певні зміни у трудових відносинах. Заступник керівника громади Роман Батючок розповів, що усі педагоги написали відповідні заяви, окрім п’яти пенсіонерів. Якби і ті написали, то може б до такого не дійшло… Колектив після засідання конкурсної комісії перевели на роботу в НВК. Додалися і педагоги із Зоротович, де було лише вісім учнів і діяльність тамтешнього закладу довелося призупинити. Усі години розписали поміж тими, хто працює, а  п’ять пенсіонерів подали заяву у суд, більше того, судові процеси пенсіонери виграли, хоча, як коментує Роман Батючок, їх поновили на посадах у школі, якої вже нема, бо є НВК. Хоча юридично і школа рахується. А ще Роман Михайлович додав, що влада подала апеляцію, тому завчасу говорити про те, що ці люди поновлені на посадах. Ось така ситуація, хоча, як розповіла директор школи Ірина Лапицька, ці вчителі приходять до НВК, проте, зрозуміла річ, не працюють… Нам того дня довелося вислухати і немало розмов про те, що ці вчителі – пенсіонери, хоча інші пенсіонери там ще працюють. Мені ніяк не ліпилося до купи те, що проти одних пенсіонерів у Міженці воюють, а інші працюють – якось несправедливо. Більше того, у мене був твердий аргумент: сама директор закладу – пенсіонерка. До слова, мої дорікання не застали пані Ірину зненацька і вона сказала, що коли їй порекомендують йти з посади, вона піде. А пан Батючок взяв іншу тактику: пенсіонер пенсіонерові – не рівня. І на підтвердження заслуг директорки нам показали школу: тут справді тепло, чисто, охайно. Я навіть подумав, що така гарна школа і в такій околиці – це розкіш. У принципі, завжди був за те, щоб у школах було якомога менше пенсіонерів. Ну, самі розумієте: при таких навантаженнях і нервах, здобутих за попередні роки, вчитель у пенсійному віці не завжди може бути адекватним, не завжди може сприйматися учнями. І це у той час, коли педагоги, які щойно вивчилися, не можуть знайти собі місця праці. Але якщо бути максимально об’єктивним, то видається на те, що коли в НВК ще залишаються пенсіонери (не всіх же вигнали), то треба якось потіснитися і знайти змогу нагородити кількома годинами і скаржників. Я готовий був цю думку озвучити, однак почув, що батькам уже набридає те, що у школу ходять ці педагоги, розпочали збір підписів за те, аби вони не вчили їхніх дітей. А це вже, повірте, аргумент неабиякий. По суті справи, батьки виступають замовниками навчальних послуг для своїх дітей і їхнє право обирати: кому місію виконувати.

Чим усе це у Міженці закінчиться, нам дуже складно казати, бо видається на те, що сторони і надалі будуть відстоювати свою правду.

Роман ІВАНЧУК.