Хто в Нижанковичах колючку розсував,
або Оповідка про те, як різні люди робили одну добру справу, але одні одних не помітили
Аж самим цікаво стало від зголошень, які з’явилися у соціальних мережах. І хоч мова йде про одне і те ж, але з різним присмаком – знайдіть, як мовиться, десять відмінностей… Бо у поразок одне обличчя, а у перемог – щонайменше – дві.
Повідомлення від Старосамбірської районної ради:
«Шановні мешканці Старосамбірщини, спішимо поділитись з вами хорошою новиною.
Впродовж місяця, що минув, Старосамбірська районна рада спільно із райдержадміністрацією, прикордонними службами та партнерами з Перемишльського повіту працювали над започаткуванням доброї практики, яка полягає в тому, аби на час важливих релігійних та державних свят наших країн об’єднати родини, які в силу різних обставин розділені українсько-польським кордоном.
Отож, запрошуємо усіх охочих скористатися нагодою та 1 травня відвідати рідні місця, родичів та друзів по той бік кордону.
Піший перетин українсько-польського кордону можна здійснити поза діючими пунктами пропуску в місцевості «Нижанковичі-Мальговіце» в районі 480 прикордонного знаку, де працюватиме тимчасовий мобільний пункт пропуску. Перетин українсько-польського кордону відбуватиметься на умовах та в Порядку, передбаченому законодавством України…
Старосамбірська районна рада вдячна партнерам Перемишльського повіту, прикордонним службам Польщі та України, зокрема Мостиському прикордонному загону за співпрацю».
Повідомлення від народного депутата України Андрія Лопушанського:
«Шановні краяни, спішу поділитися гарною звісткою.
Після успішного відкриття українсько-польського кордону 6, 13 та 20 квітня цього року, яке ми організували в ПП «Лопушанка-Міхновець», що на Турківщині, в якому взяли участь понад 500 осіб, за моїм депутатським зверненням 1 травня 2019 року відкриється ПП «Нижанковичі-Мальховичі» у Старосамбірському районі.
Запрошую усіх мешканців Старосамбірщини та прилеглих районів цього дня скористатися можливістю відвідати родичів та друзів, могили близьких у Республіці Польща…
Маю надію, що вже цього року розпочнеться повноційне будівництво ПП «Нижанковичі-Мальховичі», фінансування якого зараз на погодженні у польському Міністерстві фінансів, та під‘їзної дороги до нього, кошти на яку виділено в сумі 26 мільйонів євро».
Ми далекі до того, що різні гілки влади хочуть перетягнути ковдру (перемогу) на себе, але якось так виходить, хоча правда, як відомо, десь посередині… Багато років тому колишній голова Старосамбірської райради Володимир Горбовий започаткував Дні добросусідства, передачу Вифлеємського вогню у Нижанковичах з тим, щоб привернути увагу урядів двох країн до необхідності відкриття там пункту пропуску. Мабуть, ці перші старання приносять аж нині плоди. Але ліпше тепер, ніж ніколи… Та й пізніше райрада продовжувала перемовини з польськими партнерами і наближувала момент істини… До речі, у розмові з нами народний депутат України Андрій Лопушанський, розповідаючи про Нижанковичі, віддав належне Володимиру Горбовому за ці та інші старання, висловивши міркування і про те, що його послідовники продовжують добрі справи.
А от коли у Турківській Лопушанці пан Лопушанський ініціював тимчасові переходи, і ми про це написали як про визначну подію, то водночас запитали у нардепа, чому не лежить його душа до Нижанкович і невже Старосамбірщина не заслужила права на день перетнути кордон у тому місці, де ще висить колючка. Пан Лопушанський відповів (це було тижнів три тому), що відповідні його листи уже скеровані у служби та услід за Лопушанкою відкриють тимчасовий перехід у Нижанковичах.
Ми не применшуємо старань обидвох сторін, які разом працювали на одну тему, але одна одну чомусь не помітили…
Христина БАХУРСЬКА.