Юрій Гамар запевнив самбірський лікарів, що міського шпиталю не буде

Минулого четверга в Самборі знову зібралися депутати, щоб попровадити свою державотворчу діяльність. Традиційно на півгодини запізнився у сесійну залу мер Юрій Гамар, але, видно, був чимось іншим заклопотаний – він же мер. Заспівали Гімн і, зважаючи на присутність численної армії медиків, близько двох годин говорили про майбутнє охорони здоров’я на рівні Самбора.

Черговий похід на ратушу був зумовлений тим, що медикам стало відомо, начебто хтось хоче створити міську, замість районної, центральну лікарню. Приводом так думати став візит на терени лікарні когось із місцевих чиновників, мовляв, думайте, панове лікарі, як переводити свої шпиталі на самостійні підрозділи і як укладати та дотримуватися угод на лікування іногородніх. Начебто нічого провокаційного не сказав, але медики розцінили це по своєму. Від імені медичного люду слово надали голові страйкового комітету, доктору Володимиру Копчишину, який висловив владі чи то прохання, чи то вимоги: призупинити рішення сесії про створення у місті Центру первинної медико-санітарної допомоги, не вносити жодних змін до статуту ЦРЛ як єдиного медичного закладу на території Самбора та Самбірщини, перевести лікарню у Міжгайцях у відання об’єднаної Волебаренецької громади, негайно вирішити проблему призначення головного лікаря, який має бути кваліфікованим організатором з числа працівників лікарні, і перевести залізничну лікарню на госпрозрахунок. Загалом, на думку медиків, вони прийшли захищати свою лікарню від реорганізацій, бо якщо вони відбудуться, то в місті перестануть існувати певні відділи. Коли ж влада до них не дослухається, то лікарі можуть заблокувати діяльність ратуші – серйозна погроза.

Юрій Гамар одразу парував, мовляв, не чув такого, аби хтось створював у Самборі міську лікарню – для нього це новина. Заздалегідь хочемо зазначити, що мер обіцяв: суто міської лікарні ініціювати не буде. І це зізнання – найбільша перемога лікарів після майже двогодинної розмови. Далі пішли пояснення з приводу того, чи можна кошти на первинний рівень обслуговування (міський Центр первинної допомоги, яким керує Олександр Сілецький) тримати в одних руках – головного лікаря ЦРЛ, як це є у Старому Самборі, а не розпорошувати двома рядками у бюджеті. Керівник фінансового відомства міста Раїса Сас сказала, що так не можна, бо такою є директива з Києва, де взялися серйозно за фінансування первинної гілки медицини, тобто ФАПів, амбулаторій, Центрів первинної допомоги. Хоча особливо тішитися нам, людям з низів, нема чим. Бо у рік держава виділяє на нашу первинну поміч лише 370 гривень. Від себе додамо: нехай в.о. міністра Уляна Супрун налікується на таку суму… Тут своє додав мер: в «білому домі», де засідає районна влада, є районний Центр первинної допомоги, але ніхто туди не йде переломи вправляти, а всі біжать чи їх везуть, у поліклініку або лікарню на території міста. Мабуть, почувши про переломи, слово взяв завідувач травматологічним відділенням Володимир Чаплинський. Його виступ був відвертим, місцями нам здавалося, що у присутності журналістів його понесло на свободу слова. Володимир Петрович говорив мовою цифр: з початку року його відділення пролікувало 186 мешканців міста та 332 – з району. Зі Старосамбірщини прибуло 123 пацієнти, з Турківського та інших – 30. Якщо додати і хуріргію, яка по сусідству, то заразом 1000 операцій. Причому серйозних, несерйозні пан доктор вже не рахував… А у Рудках, за його словами, з початку року вирізали 1 апендицит і 2 грижі – це, як ми збагнули, докір районові… Потім згадав переповнені відділи, зокрема, кардіологію та неврологію. Люди з інсультами «квартирують» на території інших відділів. А потім попросив колег та владу не поспішати з будь-якими реформуваннями, бо ще у Києві та Львові не знають, як то бути з декларованими змінами. І нагадав армійський закон: не поспішай виконувати перший наказ, бо услід буде другий… А ще додав, що спілкується з медичними чиновниками рівня Києва і ті так само не знають, як бути. Потім згадав у рамках свободи слова про Уляну Супрун, яка не має медичної освіти, а хтось із її заступників – взагалі фельдшер… Приблизно у тому ж дусі виступила і Алла Кострицька, зазначивши, що таких реформ, яких ми уже сягнули, практично більше ніде в області нема. Про своє, можна сказати, наболіле, говорив лікар Дмитро Подолець, а хтось із медсестер чи лаборантів додав: важко працювати не маючи елементарних пробірок, чи працювати без зарплати – медикам видали лише аванс за вересень. Спробував захистити свою структуру Олександр Сілецький, але його виступ йшов врозріз з міркуваннями інших медиків, які зібралися, тому під шумок Олександр Олександрович дав собі спокій. Хоча встиг сказати, що деяких лікарів, як ми збагнули, в ЦРЛ, медсестри під руки виводять на поверхи, бо самі уже не можуть ходити. А деякі глибокі пенсіонери співають пісні у коридорах лікарні. Спробував про щось розумне говорити заступник головного лікаря Богдан Марчук, але, як на нас, у нього нічого не вийшло. А міський голова став допитувати: чи пан Марчук в ратуші виступає як депутат районної ради, чи як заступник головного лікаря? Пан Богдан відповів приблизно так: я такий, який є завжди… Виконувача обов’язки головного лікаря Степана Скірина не було: він був на сесії райради, депутатом якої є. Хоча медики за нашими плечима у сесійній залі твердили, що його в принципі нема… Може то хтось в емоціях так сказав, але ми вкотре мусимо підкреслити, що на такі владні зустрічі не треба зривати людей з роботи, чи твердити, що то прийшли санітарки нічної зміни… Такі питання має захищати не «галасливий хор», а адміністрація лікарні, яка несе відповідальність за свою галузь.

Наприкінці полум’яної зустрічі заговорили про заборговані зарплати і щось медикам таки пообіцяли. На тому і розійшлися.

…Наступне пленарне засідання рішенням депутатів перенесли на термін трішки довший, ніж то передбачено регламентом. Але зробили це без будь-яких докорів совісті, оскільки керманич міста мав їхати у відрядження в Мінськ. Депутати відпустили, бо куди дінешся, але попросили Юрія Гамара бути обачним на кордоні, бо білоруси взяли собі за моду затримувати наших патріотів з Майдану.

Роман ІВАНЧУК.