Іван ТИМЦІВ: «Якщо працедавець не пропонує легальної роботи, шукайте офіційне працевлаштування, інакше будете без субсидій»

Ринок праці в Україні загалом і на наших теренах зокрема – це та тема, яка хвилює багатьох. І щоразу відбуваються певні зміни, до слова, у бік погіршення ситуації. Тому час од часу ми спілкуємося з керівником Самбірського Центру зайнятості, нашим радником з економічних питань Іваном Тимцівим…

-Іване Михайловичу, якщо можна, для початку не про ринок праці. Ви свого часу проходили випробування на посаду голови Старосамбірської РДА і зайняли друге місце. Після того, що сталося з переможцем перегонів Орестом Бонком, чи не запропонують вам цю посаду. Якщо так, то чи погодитеся?

-Не погоджуся. Та й закон змінився. Якщо раніше «срібний призер» міг претендувати, то зараз цього нема. Кандидатуру районного посадовця подає голова ОДА. І це його право…

-Ну, гаразд, що у нас нині на «біржі праці»? Які тенденції переважають?

-Кількість безробітних загалом зменшилася. Порівнюючи з початком року, більше, ніж на 100 осіб. Причина – виїзд безробітних за кордон, де на них чекають сезонні роботи із збирання ягід, на будовах і так далі. А друга причина – сезонна зайнятість у нас. Тобто, є колективи, які наймають працівників на весняно-осінній період.

-Якщо знаєте, скільки грошей заробляють наші земляки, збираючи у Польщі полуниці, то скажіть.

-В середньому 25 тисяч гривень у місяць. Принаймні, таку цифру озвучив мені один поважний самбірський підприємець, від високої української зарплати якого його працівники чкурнули до Польщі…

-Чи цими словами не рекламуєте польські полуниці?

-Та ні, я пропоную нашим працедавцям піднімати людям зарплату. Чим це для них повернеться, то інше питання, але піднімати так чи інакше треба…

-Чи відслідковує ваша структура процеси міграції з наших теренів робочих рук за кордон і яка нині тенденція?

-Офіційно не відслідковуємо, а неофіційно можу сказати, що тенденція йде до того, що кожного разу усе більше робочих рук їздить до сусідів збирати позьомки чи полуниці… На жаль, це правда, але чисто по-людськи вам скажу: радує, що їдуть не у Росію, а до Польщі чи інших західних сусідів. Хочу попередити, до речі, усіх, хто займається таким “бізнесом” як надання посередницьких послуг у працевлаштуванні за кордоном. Це є ліцензована діяльність. І якщо людина надає ці послуги без ліцензії на працевлаштування за кордоном, карається законом. Тому раджу заробітчанам перед тим, як піддатися на чиїсь намови, поцікавитися, чи у посередника є ліцензія на працевлаштування за кордоном. Штрафи нечесним обіцяльникам доволі високі…

-У навчальних закладах закінчується черговий випуск і ви чекаєте напливу безробітних?

-Все, як завжди. Хоча напливу випускників ще нема. Здебільшого приходять ті люди, яким на наших теренах важко знайти місце праці. Традиційно – випускники самбірських  коледжів. Не хочу персоніфікувати, щоб не ображалися, але керівники наших навчальних закладів самі повинні думати, кого випускають у світ – фахівців, на яких є попит, чи потенційних відвідувачів Центрів зайнятості….

-Не можемо не запитати: зараз пора випускників шкіл, які обирають майбутній фах. Або це роблять батьки. Дайте знову кілька настанов. Чи все зводиться до того, що де б дитина не вчилася, однаково поїде за кордон, на ті  ж полуниці?

-Та ні, далеко не всі поїдуть туди… Пропоную вчитися на технічних фахівців, комп’ютерних спеціалістів, дизайнерів та спеціалістів, як це не дивно, медичного напрямку, особливо сімейних лікарів. Адже представників цих професій машини-роботи все одно не замінять. Ще одне хочу сказати: вибирати професію треба так, аби людина мала потім можливість організувати свій власний бізнес. Наприклад, швейне мистецтво, модельєр одягу, краснодеревщик та все інше, що дозволить у майбутньому самотужки заробляти собі на життя.

-І основне питання дня: Центри зайнятості стають і можливістю здобути дефіцитні нині субсидії. Розтлумачте, що робити людям, які ніде не працюють, перебиваються тимчасовими заробітками, але субсидій хочуть.

-Йти на роботу. Іншого рецепту запропонувати не можу. А от те, що люди будуть отримувати менше субсидій – це факт. Адже перебування на обліку у Центрі зайнятості – явище тимчасове. Так чи інакше, доведеться шукати місце праці. І математичний розрахунок: при офіційній мінімальній заробітній платі для усіх членів сім’ї субсидія виходить. У разі, якщо особа не працює, перебуває на заробітках, з субсидіями можна розпрощатися. Тому пропоную тим, які неофіційно працюють, легалізувати стосунки з роботодавцем. Якщо роботодавець відмовиться, то шукайте іншу роботу. Дуже часто звертаються у Центр зайнятості особи, які не працювали десять і більше років, з таким питанням: мене прислали з управління соцзахисту, щоб я став на «біржу» і отримав згодом субсидію. Відповідь така: особі, яка тривалий час ніде не працювала, прийнятною є будь-яка робота. А тому отримати статус безробітного у цій ситуації дуже складно. Бо вакансій, які ми зобов’язані пропонувати, є предостатньо.

-Ви берете участь у засіданнях комісії з легалізації робочих місць. Можете похвалитися успіхами? Чи після того, як ви “наїдете” на роботодавця, він звільняє нелегального працівника, чи дає йому мінімальну зарплату?

-Здебільшого, працедавець обирає легальну зарплату для працівника. Але ми не “наїжджаємо”, як це ви дозволили собі сказати, а переконуємо.

Роман ІВАНЧУК.