Чи буває така посада – «приятель мера»?
Свого часу начальник водоканалу Степан Кульчицький підписав акт про те, що його заступник Іван Маланкевич три години не був на роботі. Тепер сам Степан Ількович без роботи…
Недавно один вчитель відверто перепитав: навіщо я так часто “люблю” на сторінках газети одного чоловіка. Саме цікаве, що ми навіть не уточнювали, про якого чоловіка йде мова, а тому відповів йому коротко: “Бо дає “любитися”. Зрештою, уже одного разу писав, що як тільки починається тиждень підготовки нового номера газети, даю собі слово не писати нічого про Юрія Гамара, бо може справді читачам, як і авторам, це набридло. Але дає “любитися”…
Позаминулої середи з самого ранку журналістів запросив на прес-конференцію начальник Самбірського водоканалу Степан Кульчицький. Ми тоді ще толком не знали, що він уже екс-начальник, але знали, що робоча зустріч з пресою буде в лікарні, куди Степану Ільковичу довелося алярмово звернутися. Ми і справді сиділи під старими хвойними деревами на лавочці і своїми блокнотами та диктофонами лякали лікарів, які повз нас проходили.
Пан начальник виглядав не найкраще – якийсь змарнілий, знервований, зрештою, за багато років праці на керівній посаді нажив собі немало традиційних начальницьких хвороб, але про них не будемо казати – лікарська таємниця. Підкреслимо тільки, що будь-які стреси даються взнаки. Але від стресу, який пережив того ранку, можна і новачку-начальнику заслабнути. Звично о восьмій ранку провів наряд, поспілкувався з підлеглими, а потім на порозі водоканалу побачив владний зорепад: мера Самбора Юрія Гамара, відставного секретаря міськради, на відставку якого мер наклав вето, Юрія Дмитришина, владного радника Богдана Гачка і ще когось. Виявляється, ратушне панство приїхало звільняти з посади Степана Кульчицького. Мотив економічний: підприємство винне гроші податковій чи іншим структурам – близько мільйона гривень, водоканалу винні різні структури, у тому числі і бюджетні, у тому числі і за субсидії, більше мільйона гривень. І 780 тисяч винна держава як різницю у тарифах. Ми винні, нам винні – у такій системі, на жаль, живемо давно. Проте, як нам стало відомо, місяць перед тим Юрій Гамар дав справедливу команду керівникам комунальних підприємств ліквідувати фінансові гойдалки, тільки не сказав, як… Видно, за те, що фінансовий стан і далі гойдається, Степана Кульчицького погнали з роботи. І це тоді, коли контракт з ним підписаний до жовтня 2018 року, а на пенсію Степану Ільковичу йти у січні 2019-го. При цьому винуватцеві пропонували підписати якийсь акт, однак він відмовився. Натомість опинився у лікарні (ми зустрічалися якраз тоді, коли оформлявся), потім нам стало відомо, що до кінця дня у кабінеті директора начебто змінили замки, аби Степан Ількович силою не увірвався керувати підприємством. Наступного дня колективу представили нового керівника Івана Маланкевича, який кілька місяців до того, волею мера, став заступником. Колектив вже тоді мав підозру, що з приходом пана Маланкевича на водоканал захитається крісло під паном Кульчицьким. Чи була така нагальна потреба міняти начальника? Якби Самбір мав біду з водопостачанням, якби були часті прориви труб і їх не ліквідовували, якби містом текли фекалії – ми б слова на захист пана Кульчицького не сказали. Коли все працює, а керівника міняють через фінансовий стан (а це не завжди від нього залежить), то якось не конче логічно виходить. Тим паче, глибоко сумніваємося, що Іван Маланкевич на посаді заступника за такий короткий проміжок часу так глибоко в’їхав у систему водопостачання і водовідведення Самбора, що здатний взяти на себе тягар відповідальності, ще й вивести підприємство з економічної прірви, тобто відібрати своє і віддати іншим… Взагалі, постать пана Івана є цікавою. Ну, те, що він з числа команди мера, ми знаємо, і не бачимо у цьому нічого поганого. Бо кожен мер має зі своїми друзями приходити, і зі своїми друзями відходити – чи зі славою, чи з ганьбою – то інше питання… Проте, пан Іван прийшов у по-літичне і інше життя міста надто стрімко – спочатку мав ставати заступником мера, потім опинився лише у виконкомі, згодом став заступником начальника водоканалу, тепер – начальником. Ми навіть віримо, що він може бути унікальним у всіх відношеннях, але нас трішки засмутив той факт, що у свої 35 років Іван Маланкевич щойно отримав трудову книжку. Степан Кульчицький так і сказав: я зробив у його трудовій перший запис… Де був у попередні роки, за що жив, що таке цінне створив, уже нікого при прийнятті на нову посаду, не переймаємо. У цьому місці варто дивуватися, жахатися, глузувати, але ми не будемо цього робити. Ну, направду, один приходить керувати ратушею зі спортзалу, хтось інший економікою та бюджетом – з уроку географії, ще хтось – від юридичної студентської кафедри… Підбір кадрів у Самборі на дуже високому інтелектуальному рівні…
Трохи недалекої історії. Іван Маланкевич прийшов на посаду заступника начальника і почав отримувати непогану зарплату. Не у наших правилах рахувати чужі гроші, але, повірте, нам треба три місяці ходити на роботу, щоб заробити те, що пан Іван – за місяць. Так ось, група депутатів одного разу вирішила перевірити, як заступник начальника водоканалу відпрацьовує свої гроші. Точніше, гроші, які ми платимо водоканалу за воду. І що ви думаєте, група депутатів засікла, що пана Івана три години не було на роботі і склала відповідний акт. Степан Кульчицький своїм підписом ствердив цей факт. Вибачте, Степане Ільковичу, але то треба бути на схилі виробничої діяльності таким недалекоглядним, щоб підписатися проти близького приятеля мера. Ми розуміємо, що у вас, можливо, у той час заграла принциповість, але ви, певно, підписувалися тоді за те, що нині отримали… У всі часи кожен мер мав своїх друзів і їх треба знати в обличчя…
Хоча ми не ідеалізуємо і самого Степана Кульчицького на посаді керівника. Знаємо, що мав проблеми з колективом, зокрема, не так нараховували зарплату. Представники колективу зверталися до суду, суди вигравали. У міську раду йшли скарги. І це ті конфлікти, які треба було знімати, а не тягнути. Саме тому після усього, що сталося, колектив, як повідомили нам наші люди у водоканалі, розділився навпіл: одні за Ільковича, інші – проти. Хоча ті “інші” почали сумніватися, що їхній новий шеф настільки грамотний у справах водоканалізаційних та фінансових, що все і відразу вирішить.
Щось прогнозувати в нинішньому Самборі дуже складно. Але треба. Якщо міський голова почав так “рубати”, то, не виключено, можуть потрапити “під гільйотину” і інші комунальні підприємства. Наприклад, теплокомуненерго з його Олегом Полюгою і з такими ж фінансовими гойдалками, жек Ярослава Паранчака, чи навіть СКП “Об’єднане”. Як відомо, “Об’єднаним” керує Михайло Товарницький – людина з команди Ярослава Кузьмяка. Оскільки пан Кузьмяк вийшов з команди мера, то не факт, що не забере і свою техніку, і своїх людей.
Роман ІВАНЧУК.