«100 тисяч для мера» і «якби його син встав, то той би не позбирався»
Перед минулим засіданням сесії Самбірської міської ради, яка, давно розпочавшись, нарешті, Богу дякувати, скінчилася, група депутатів була ображена на мера. Юрій Гамар акурат перед тим дав інтерв’ю одному з електронних (немісцевих) ЗМІ. Ратуша вирішила нарешті себе захищати від тих, хто її критикує тривалий час. Чи ефективно захистилася, інше питання.
Суть інтерв’ю звелася до того, що навколо мера, за його словами, зібралися всі такі, зокрема і депутати, які хочуть щось урвати. А він, мер, не дає, тому його і “топчуть” з усіх боків. Традиційно згадав попередників, які були погані і, можливо, не дають жити нинішнім. Обранців це образило і вони мали влаштувати Юрію Петровичу “допит”. Проте, депутати виявилися благими і Гамаролюбними, тому теми інтерв’ю не піднімав майже ніхто. Хіба що Володимир Мурайко наприкінці перепитав у Юрія Петровича, що він мав на увазі, коли казав, що хтось йому пропонував щомісячний “гонорар” – крута цифра тільки за те, щоб він не перешкоджав комусь. Тема викликала цікавість, позаяк у Самборі не так вже й багато заможного люду, здатного сипати круглими сумами. За словами Володимира Івановича, Юрій Петрович трохи рознервувався на таке запитання, але повідомив, що написав заяву до обласних правоохоронців про те, що йому як посадовій особі хотіли встромити хабар. Про результати їхнього розслідування повідомить згодом. Ми думаємо, що мерові міг таке пропонувати хіба хтось близький до нього самого. Але то тільки здогад.
А ось те, що нас найбільше здивувало. Це треба процитувати, бо ми самі так не скажемо:
“-Чому люди звільняються із міської ради, виходять із вашої фракції?
– У них уже 9 місяців просто голод. Вони не того очікували від депутатства. Один хотів відкривати по всьому місті у різних приміщеннях аптеки, другий – торгові точки. Приходить один з депутатів і говорить мені: “Я батько героя, який загинув. Мені потрібно: ще одна земельна ділянка під будівництво, одна під бізнес, щоб зробили ремонт у моїй квартирі, провели газ і воду. Плюс дозвіл на торгові точки і посаду директора комунального ринку”. Я йому відповів, що якби його син встав, то той би не позбирався. Одну ділянку, як родина учасника АТО, він уже отримав. Що за апетити такі? Із фракції моєї партії вийшло троє людей, було 8″.
Що тут втаємничувати? У сесійній залі лише один батько Героя – депутат Андрій Струсь. Навіть якщо саме таке він і казав, то, як видається, це не треба виносити на люди. Батьки загиблих пережили у мирний час втрату своїх синів і до них треба ставитися по-особливому. Чисто по-людськи їх можна зрозуміти і навіть вибачати. А фраза мера “Я йому відповів, що якби його син встав, то той би не позбирався”, нижче рівня каналізації. Річ у тому, що Андрій Струсь через певні обставини досі вірить у те, що його син, можливо, живий…
Пан Андрій згодом назве міркування мера суцільною брехнею…
Роман ІВАНЧУК.