Половина депутатів Старосамбірської районної ради «зав’язана» на пилорамах?
Поки зайці в лісі будуть займатися любощами, лісівники мають стерегти тишу
Голова Старосамбірської районної ради Тетяна Терлецька як обіцяла, так і вчинила – запросила журналістів на засідання “круглого столу” з питань “проблем та перспектив ефективного лісокористування”. Були керівники наших лісгоспів та їхні обласні зверхники, були начальники району Тетяна Терлецька і Орест Бонк, прибули підприємці, які займаються деревообробкою (виявляється, це була їхня ініціатива вкотре поговорити про проблеми насущні) та представники ЗМІ. Хоча стіл і був ефективним (про це трохи пізніше), але не брали участі ті люди, які боряться дуже активно з облисінням гір та долів. Якби вони були, то і розмова, ймовірно, покотилася б іншою лісовою “стежиною”.
Що б ми не написали далі про збереження лісів у гірському районі, уже нічим вас не здивуємо. Якесь було дивне відчуття того, що помолодів на років надцять, бо все це уже колись чув… Як на мене, проблему диктують селяни, які ображені тим, як швидко йдуть під пилу їхні ліси, як нищать важкі лісовози дороги, у тому числі і лісові, як безупину працюють тартаки, навіть уночі, і якими заможними царьками стали власники пилорам. До слова, самі ж лісівники “не на камеру” часто говорили нам про те, що такого лісоциду, як зараз, раніше ніколи не було. “На камеру” говорять інакше. Розпочинають, як правило, з того, скільки податків вони сплатили і саме завдяки їм пенсіонери мають пенсії, а медсестри – зарплату. Сплата податків – свята справа кожного підприємства чи підприємця, але здається, не варто вип’ячувати це на перший план, бо поруч з виплатами чи невиплатами зарплат і пенсій, є серйозна біда з заготівлями лісу.
Голова РДА Орест Бонк нагадав учасникам зібрання, що такі “круглі столи” – уже не вперше, але дійшли до якоїсь межі, на якій треба думати, як далі бути. Додав, маємо більше сотні пилорам і немало з них працює нелегально. Печалився тим, що лісівники надто мало дають інформації місцевим мешканцям: що і коли будуть тнути на їхній території. До слова, лісівники згодом спростували: все “висить” на сайтах, але мало хто цим цікавиться. Більше того, коли лісівники запрошують активістів на свої лісосіки, ті не йдуть, а потім лиш кивають головами. Пан Орест розповів, що день перед тим директор державного лісо-мисливського господарства Юрій Мрочко показував владі деякі ділянки, де садять новий ліс… Потім прозвучала критика на адресу “Галсільлісу”, який ріже, а взамін нічого не садить. Це прикре повідомлення мало хто спростовував… І нарешті те, що уже нас, наче струмом, прошибло. Виявляється, деревообробники, які працюють у Добромилі, будуть купувати необхідний їм бук у… Словаччині. Ми розуміємо, що деревина звідти, може, якісніша, але хіба то не ганьба: мати свої ліси, а за сировиною кататися світ за очі і купувати її за грубі гроші.
За словами Юрія Мрочка (з цього розпочав свою доповідь) у 2015-му заплатив його колектив майже 8 мільйонів гривень податків, а торік – майже 10 мільйонів. Середня зарплата у його лісівників – більше 5 тисяч гривень. І до слова, ствердив, що бук у наших лісах, який так потрібний добромильчанам, пропадає на корені. У силу тих чи інших обставин, не можуть вчасно зрізати. Та й взагалі, не дорізають 20 тисяч кубів дошки…
Стосунки з сільськими громадами, як правило, не найкращі. Якби наше законодавство дозволяло лісівникам частину оплати залишати місцевим радам, то й нарід був би поблажливішим, а так – лісівники хіба їх дратують своїми пилами і лісовозами. У одне зі сіл, наприклад, лісорубів громада не пускала 2 роки… А потім розмова звелася до того, що підприємці-деревообробники в силу певних обставин опинилися у такій ситуації, що можуть не вижити. Це ті, які працюють офіційно. Нинішній ринок диктує їм непідйомні ціни на придбання сировини. Ми їх почасти розуміємо, але як допомогти на рівні району, не знаємо. Великий деревообробний бізнес поволі починає “відбирати тріски” у дрібних підприємців. Але асоціація таких місцевих підприємців діє, а тому треба приймати їм відповідні рішення, звертатися до своїх верховних депутатів і тлумачити їм свою правду. Інакше нич не буде.
Ще кілька цікавих думок, які почули під час “круглого столу”. Тетяна Терлецька твердить, що проблеми лісу треба розглядати з трьох взаємо пов’язаних аспектів – економічного, екологічного і соціального. Вирвати з контексту щось одне, значить зайти у глухий кут. І важливий пункт: держава, яка вважає, що дерево, яке виросло, це її надбання, має виділяти кошти на посадку нових, а не виділяє… Орест Бонк твердить, що садити ліс треба лісівникам не самотужки, а долучати громаду, школярів, тоді всі будуть знати, де нові плантації. Більш-менш офіційно в районі працює одна четверта пилорам, а решта – сміється з чесних. Вночі селянин зрізає в лісі кілька кругляків, наступної ночі – розпилюють і продають. Причому, доволі часто обрізані дошки складають на машину, в якій їде офіційно зареєстрована деревина і тому поліцейським уже нема до чого придертися, бо поміж десятка офіційних кубів їде зо три – крадені. Пилорамники, які працюють “по-чорному”, або “на чорно”, мають у місяць від 500 до 1000 доларів і проблеми чужої економіки, екології чи соціальних питань їм в голову не лізуть. При цьому мають субсидії, соціальні допомоги на дітей. Ще з розряду одкровень під час “круглого столу”. Усі лісівники, зрештою, як і пересічні мешканці сіл, знають, хто краде, скільки краде, але бояться уголос щось казати. Офіційно, за даними статистики, в Україні 5 відсотків самовільних рубок. На Старосамбірщині – значно більше. Депутат райради Віктор Гейник домагався у лісівників побачити щойно насаджені площі, а інший депутат Богдан Липецький вважає, що половина депутатів районної ради причетні до пилорам, хоча б’ють себе у груди, що боряться з крадіями. А ще нам сподобалося міркування екологів Львівщини про те, що в лісах з квітня і до середини червня має бути тиша, тобто, все те, що заважає тваринам розмножуватися, має стихнути, навіть бензопили. Яким “макаром” виконувати в тиші плани лісозаготівель, керівники лісгоспів не знають. Тобто, кілька місяців їм треба сидіти під лісом і пильнувати, щоб зайчикам ніхто не заважав займатися любощами – ну, дурня якась, чесне слово…
Офіційно учасники “круглого столу” (треба ж чимось закінчувати) прийняли рекомендації: райдержадміністрація має звернутися до столиці з тим, щоб відновили бюджетне фінансування у справі охорони лісу, вирощування. Слід посилити і охорону лісів там, де вони ще зосталися. Треба клопотати про те, щоб внесли зміни до Бюджетного кодексу і частину доходів, що йдуть від рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів залишати місцевим радам. Окремим пунктом прописали клопоти дрібних деревообробників.
Роман ІВАНЧУК.