Старий Самбір «одягнувся» у кольори Прапора і піднявся на свою Голгофу…

Чому родичі єдиного на Старосамбірщині Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника покинули імпрезу освячення пам’ятного знака Майданівцям

Заздалегідь визначив собі відрядження у Старий Самбір на День Прапора ще й з тієї причини, що біля “білого дому” освячували пам’ятний знак Героям Небесної Сотні. Подія знакова бодай тим, що в райцентрі певний час зберігається напруга у стосунках родичів єдиної родини Героя Богдана Сольчаника з одного боку та влади і громади – з другого.

Чого тільки вартує той факт, що Сольчаники дійшли до вищих щаблів влади, вважаючи, що в місті не так вшановують пам’ять Богдана Сольчаника, який загинув на Майдані, не встановили на школі меморіальної таблиці, яка носить його ім’я. Ймовірно, після розмови на цю тему з губернатором області Олегом Синюткою пішов у відставку голова РДА Микола Цепенда. Отож, було відчуття того, що, відкриваючи пам’ятний знак, частина непорозумінь зникне. От з таким настроєм і ступив на майдан біля владного дому.

Проте, до мене підійшов Зеновій Сольчаник – батько Героя і зробив, як нам здалося, політичну заяву. Пам’ятник недобудований, бо птах у вигляді хреста на монументі мав бути висотою 1м 20 см, а насправді значно менший. Благоустрій площі нікудишній – нема нової бруківки. А та бруківка, що є, за словами пана Зеновія, в болоті, хоча ми потім придивилися – пісочок. Ну, справді, пісочок можна було позамітати, як і вискубати  травичку поміж бруківкою. Зеновій Сольчаник заявив, що як представник Майдану, батько загиблого Героя вважає те, що влада зробила, халтурою і він не згідний з таким пам’ятним знаком. Сказав, що зараз приїде його син Степан, бо тут більше ніхто його не розуміє. Повідомив, що уже вранці був у кабінеті керівника районної освіти, “регіонала” Мар’яна Яворського і відбулася не конче приємна розмова, хоча ми так і не зрозуміли, до чого тут Мар’ян Яворський. Був у голови райради Тетяни Терлецької… Натякнув на те, що хтось стравлює їх (Сольчаників) з воїнам АТО…

Одне слово, як ми збагнули, церемонія освячення пам’ятного знака може бути зірвана… Я висловив міркування про те, що коли священики освятять пам’ятник, то все буде гаразд і противитися їхній волі не буде пасувати. Проте, Зеновій Сольчаник зазначив, що зараз, мовляв, і подивимося: чи будуть святі отці освячувати недобудований пам’ятник. А ще мені подумалося, що якщо щось піде не так, то буде незручно нардепу Андрію Лопушанському, який приїхав відкривати пам’ятний знак, а Степан та Зеновій Сольчаники, як нам видається, входять у команду Андрія Лопушанського… Серед присутніх, які доволі чисельно зібралися на  подію, про таке, мабуть, мало хто знав, а мені довелося уже пильнувати ситуацію, щоб не втратити найцікавіше. Священики піднялися до когось у “білий дім” і за хвилин десять демонстративно вийшли звідти і пішли з площі Героїв Небесної Сотні Зеновій та Степан Сольчаники, потім вийшли священики та влада і дійство розпочалося за звичним сценарієм… Хоча ми мали розмови і з автором пам’ятника Володимиром Луцівим і той ствердив, що хрест у вигляді птаха мав бути трохи вищим, однак з цього не творив трагедії, мовляв, у будь-який час можна змінити.

Священики Іван Білик, Михайло Николин та Іван Гальо освятили пам’ятник. Потім покропили свяченою водою жовто-сині знамена. Дуже хвилюючим був момент, коли пластунки розгорнули великий український стяг – майже на ширину усього майдану. Зі святом громаду вітали народний депутат України Андрій Лопушанський, керівники району Тетяна Терлецька, Ігор Жук та інші. Не можемо не підмітити ще одного нюансу, який виник під час покладання квітів до пам’ятного знака. Вийшло непорозуміння, бо коли Тетяні Терлецькій треба було нести свій  кошик з квітами, він чомусь опинився у іншому місці. Андрій Лопушанський, вловивши мить, по-джентельменськи запропонував Тетяні Іванівні разом нести його квіти – так і вчинили. Якщо не помиляємося, ці люди з різних політичних угрупувань, але одна подія, один кошик з квітами і в таку хвилюючу мить їх об’єднав – щось символічне у цьому є. А потім усією громадою пройшли від “білого дому” до міського цвинтаря, де поховані воїни УПА та Герой Небесної Сотні Богдан Сольчаник. Отець Михайло Николин назвав той шлях своєрідною Голгофою міста. Піднявшись на гору, щоб помолитися, ми мали очистити наші наміри, справи, подумати про цінність України у серці кожного з нас і не сваритися на пам’яті Героїв.

Роман ІВАНЧУК.