Депутати Самбірської районної ради пошкодували ще 50 тисяч на підтримку районних журналістів
Це не критика, а похвала – сесії Самбірської районної ради перетворюються на передбачуване дійство. На відміну від міста, там ніхто не свариться, ніхто не зводить порахунків, ніхто ні до кого не має претензій, у тому числі сексуальних, чи підозр на тему: хто і що ще не “відтяпав”. В районі під час засідань фракцій, комісій все обговорюють, а в сесійний день, який мав дарувати журналістам сенсації, все відбувається до нудоти мирно.
«Фішкою” депутатського зібрання минулого тижня ми назвали б стосунки районної влади з районною газетою “Голос Самбірщини”. Як відомо, редакція йде на роздержавлення і перший крок уже відбувся – райрада вийшла зі співзасновництва видання. Проте, держава, відпустивши усіх і давно на вільні хліба, з комунальною пресою не може просто так розлучитися і зобов’язала місцевих чиновників ще протягом трьох років дотувати газету… Зважаючи на це, на початку року райрада виділила “Голосу Самбірщини” 50 тисяч гривень. Для когось це надто велика сума, для кого – “дрібки”. Колеги заявили, що для них це мізер, а тому депутат Юрій Василенко зачитав звернення до обранців, щоб додали в рази більшу суму – в межах 250 тисяч. Потім планка опустилася до 50 тисяч гривень, але і за це проголосував лише десяток депутатів. Аргумент редакторки Марії Пукій зводився до того, що газета мусить виділяти площу для різних структур, які змушені доносити свої думки до народу, але платити за це не хочуть. Тому, мовляв, влада і має доплачувати… Однак, цей аргумент не подіяв. Як нам здалося, більшості депутатів байдуже, як виживатиме колектив. Хтось казав, що журналісти районки, отримавши право на вільні хліба, а усі журналісти, як правило, прагнуть бути вільними, далі не просунулися ні на крок. Хтось твердив, що комунальні ЗМІ мають змогу брати участь у різних конкурсах-ґрантах і вигравати для себе великі гроші, але “Голос Самбірщини” не виграє. Хтось радив редактору більше працювати з об’єднаними громадами і надавати їм платні послуги… А у голови Самбірської РДА Миколи Фрея є свій аргумент, мовляв, район дає редакції 50 тисяч, а редакція сплачує податки у місто, якщо не помиляюся, 18 тисяч гривень. Напрочуд категоричним був Степан Сюшко: ми по гривні збираємо гроші на квиток дитині, яка їде на Всеукраїнську олімпіаду захищати честь району, бо батьки не мають, а тут вділяємо 50 тисяч газеті – нехай заробляють, мовляв, самі… Оскільки додаткових 50 тисяч обранці не дали друкованому слову, голова ради Віталій Кімак плавно перейшов до іншого питання, однак окремі депутати не заспокоїлися і щоразу поверталися до газети. Ситуацію розрулив Іван Романяк: не гоже посеред року садити редакцію “на шпагат” і давайте повернемося до цього питання у липні, коли знову будуть ділити перевиконаний бюджет. На тій надії зупинилися…
І під кінець хочеться написати про те, про що взагалі не варто писати, хоча не варто і мовчати. Наші колеги з районної газети пробують нав‘язувати громаді думку про те, що “Високий Замок” став “офіційним органом” Львівської облдержадміністрації. Ми пояснювали усно, тепер треба тлумачити письмово. Обласна адміністрація, обласна рада, львівська міська рада, як і інші органи влади, виділяють певні суми грошей на своє інформаційне забезпечення. Оголошують тендери, а редакції, які пропонують свої шпальти і розцінки, беруть участь у торгах. Львівській ОДА сподобалися умови, що їх виставив “Високий Замок“, тому періодично друкують на сторінках свої офіційні документи і за це платять. Львівська обласна рада має іншого друкованого інформатора. Якщо Самбірська райрада закладає кошти на інформаційні послуги у друкованих ЗМІ, то колеги з “Голосу” можуть укласти угоду, маючи на це перше право, і друкувати за гроші ті матеріали, які влада сама ж і замовить… Ми не хотіли втручатися у справи журналістів інших колективів, але не хочемо, щоб хтось маніпулював і нашим іменем – “Високий Замок“. З другого боку, люди, які платять податки, мають знати, куди тисячі ідуть…
Команда “Батьківщини” та деяких членів Руху так образилася на колег за те, що вони п’ятдесятьма тисячами не підтримали редакцію, що не проголосували за те, аби виділити 90 тисяч гривень прибиральницям сільських шкіл, які в силу певних обставин взагалі залишилися без зарплати. 100 тисяч в освітянському бюджеті для техпрацівників знайшли, а решту додали з районного “гаманця”.
Роман ІВАНЧУК.