У конфлікт «Гамар-Курлятович» чим глибше вникали, тим більше виникало запитань
Минулого разу ми розповіли вам про те, що на сесії Самбірської міськради виникли непорозуміння поміж міським головою Юрієм Гамаром та його першою заступницею Іриною Курлятович. Суть конфлікту ламаного гроша не варта, бо зводилася до того, хто підписував папери на конкурс ДФРР, який стосувався виділення з області трьох мільйонів гривень на ремонт трьох вулиць. Ті мільйони депутатів пересварили, от вони і вирішили дослідити, хто з ратушних благословляв своїми підписами проект. Видно, це дуже принципово.
Як ми писали у попередній публікації, Ірина Миронівна авторитетно запевнила, що свого підпису не ставила, оскільки це прерогатива лише міського голови. Зважаючи на упевненість, з якою вона це говорила, ми їй повірили. І за нашою логікою, брехуном був мер Юрій Гамар, який так само віднікувався від підписів. Чому наші симпатії були на боці першої заступниці? Бо хіба вона, не підписуючи документів, взяла б на себе мужність піти супроти роботодавця і на очах у міських райців кинути на нього таку тяжку підозру? Були упевнені у тому, що, коли депутати знову зійдуться, то матимуть за святе почути нарешті правду. Обранцям продемонстрували копію розпорядження, де внизу замість “Міський голова” стояло “В.О. міського голови”. Тобто, Ірина Курлятович. Ірина Миронівна, коли у неї зажадали пояснень, уже не була такою категоричною, як перший раз, і сказала, що це розпорядження підписувала, а от сам проект – не вона. Чому ж тоді, на початку конфлікту, не сказала, що розпорядження – її? У цьому місці у мене закралися підозри… Розпорядження підписувала Ірина Миронівна, бо 28-29 грудня мер був у відрядженні, а 30-го грудня – у нього ювілей. Власне основні документи по проекту, який пішов на Київ, були підписані 30 грудня. Юрій Петрович зазначив, що цього дня приймав гостей, натякнув на те, що міг трішки випити (до слова, мер дуже байдужий до спиртного – свідчення очевидців), але коли навіть таке (трішки випив) стається, то він не сідає за кермо, і нічого не підписує. Ну, за кермо не сідає, бо машини не має, мав велосипед – і той наркомани вкрали, а от у те, що не підписує не прочитавши – залишається вірити. Отож, якщо вірити, то мер, приймаючи привітальників на свій ювілей, документи проекту не підписував. І знову питання – хто підписав? Або, хто каже неправду? Депутати однаково хочуть дійти до істини і з’ясувати, на чиєму боці правда? Бо одразу двох правд у питанні “хто підписав”, не буває.
Скандальчик продовжується…
Роман ПОГОНИЧ.