Автоперевізники, маючи свої аргументи, тирять гроші з наших кишень, а ми знову мовчимо…

SambirWZ
31

Автоперевізники, маючи свої аргументи, тирять гроші з наших кишень, а ми знову мовчимо…

Бойкотувати дороговартісні маршрутки не будемо, бо кожному треба кудись їхати

Пасажири – народ чуттєвий і як тільки у черговий раз перевізники лізуть їм у гаманець, здіймається диванний галас. Так і сталося, бо з 1 листопада автомобілісти, шануючи себе, вкотре підняли вартість проїзду. Може потім ми звикнемо до нових цін, але наразі люди в шоці. Скажімо, добратися зі Старого Самбора у Львів – 80 гривень, зі Самбора – 60 з «хвостиком». Зросла вартість і сільських перевезень. 

ЗА ТАКИХ умов, наприклад, одна людина, щоб поїхати до обласного центру, а потім повернутися, з урахуванням львівських маршруток, мусить носити щонайменше 200 гривень. 200 гривень за нинішніх зарплат – це розкіш. Важко уявити, скажімо, як батьки зі Старосамбірщини мають відтранспортувати своє чадо до Львова на науку і додому… З такими витратами татусі з торбами по світу підуть, що, зрештою, і роблять. Нарікають і ті, яким треба щодня добиратися на роботу зі сіл. Ліпше сидіти в хаті, на «біржі», виїхати на заробітки, ніж підгодовувати перевізників… Про такі ситуації ми наслухалися останніми днями дуже багато, а найгірше, що й допомогти нічим не можемо… Хоча, наприклад, у Тернополі пасажири збунтувалися, почали брати в облогу владні будинки, домагаючись своєї правди. Бунтувати, певна річ, можна і треба, але ми уже так багато літ сидимо у заручниках ситуації, що глибоко сумніваємося, що щось та зміниться. Як платили, так і будемо платити.

Минулого тижня на наше прохання прокоментувати ситуацію відповідь дав керівник АТП-14608 Іван Романяк. Нічого надто цікавого не почули. Причини підвищення тарифів не міняються багато літ – зросла вартість пального, технічного обслуговування і так далі. Тому й ціни у маршрутках стрибнули. Іван Миколайович каже, що на 10 відсотків від того, що було. Найвища вартість перевезень у Дрогобицькому, Сокальському, Бродівському АТП, а вже пізніше йде Самбір… Хоча нам від цього не легше… Так само, як і від аргументу пасажирів про те, що давайте перестанемо взагалі користуватися маршрутним транспортом і тоді вони задумаються… У нас уже ніхто і ні над чим не задумується, нам постійно піднімають ціни на усе поспіль, а ми, хоч страждаємо, але мовчимо… Приблизно місяць тому автомобілісти пікетували автозаправки, аби змусити їх знизити вартість пального. І чим все скінчилося? Та нічим! Активістів було замало і вони сприйнялися, як укус комара… Вочевидь, так само буде і з сучасним підняттям цін на автоперевезення – як платили, так і будемо платити… Ну, такі ми є, ми терпеливі… Одна пані, яка мешкає у Старому Самборі, а до роботи їздить у Самбір, зізналася, що 40 гривень у день – лише на дорогу – занадто велика розкіш, бо у місяць набігає 8 сотень. Треба роботи позбуватися і їхати у Польщу.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар