ВЕЖА ПАМ’ЯТІ НА ГОРІ ДІЛ

– це була фантастична ідея ентузіастів Ігоря Піхоцького, Володимира Горбового та інших, які довели, що нічого нереального не буває

Позаминулої середи сталося те, чого Старосамбірщина чекала багато років – на Вежу Пам’яті з допомогою потужного крана підняли купол. Здається, це було найскладніше з усього комплексу робіт, але, Богу дякувати, здолали.

Для початку трохи історії – далекої і близької. Територія біля села Недільна, яке в часи підпілля мало пароль “Київ“, є історично важливою. Приблизно у цій місцині відбувалися установчі збори УГВР. Тут треба від себе додати: старосамбіряни вважають, що УГВР проходила на їхній території, самбіряни – що у Сприні. Зрештою, від Сприні до гори Діл – якихось чотири кілометри і це не є дратівлива відстань, заради якої сусідам треба сперечатися. На горі Діл діяла підстаршинська школа УПА, а у грудні 1943 року відбувся перший бій підрозділів УПА із німецькими регулярними військами, в якому загинуло 43 наші бійці та 256 солдатів Рейху. Бій був нерівним… Уже наступного дня місцеві селяни піднялися на Діл, щоб там же поховати українських бійців. Що цікаво, навіть у комуністичні часи, коли колгоспи все розорювали, цього поховання ніхто не посмів торкнутися. У річницю бою тамтешні патріоти піднімалися на гору, потайки запрошували на молитву священиків. Уже з початку незалежності усе частіше туди приходили люди, аби передати пам‘ять молодим. Найліпше про патріотичну гору Діл може розповідати тамтешній родака Ігор Піхоцький. Цю історію він пам‘ятає з розповідей батьків і пишається нею… Саме йому належить ідея будівництва Вежі Пам’яті. Цю фантастичну задумку підтримав тодішній голова районної ради Володимир Горбовий, львівський архітектор Олесь Дзиндра. Володимир Іванович умів планувати нереальне, щоб потім досягати мети… Я не раз був на цій горі – і у час, коли розпочинали будову, і потім, коли Володимир Горбовий привозив майстрів, архітекторів, нардепів, коли там влаштовували спільні сесії сусідніх районних рад – і взагалі, хто там тільки не був, хто тільки не клявся, що допоможе… Хоча основна поміч була від старосамбірської громади… Отож, з 2009 року Вежа починала рости то млявіше, то активніше – все залежало і від грошей, і від майстрів, і пори року чи погоди. Інколи здавалося, що Вежу, аналогів якій в Україні нема, уже ніхто не добудує. Особливо песимістично було на душі, коли помер Володимир Горбовий. Ми навіть висловлювали міркування, за які нині соромно, про те, що треба залишити Вежу недобудованою і сказати, що так її задумували. Проте, бойки, як відомо, люди уперті і на половині дороги не зупиняються.

Тут цікава деталь. Після деякого часу прийшла керувати районною радою Тетяна Терлецька – однодумець Володимира Горбового, і успішно продовжила чоловічу справу. Взагалі, вона молодець, бо продовжує добрі традиції перевіреної життям команди надійних людей і водночас втілює в життя різноманітні креативні ідеї.

27 серпня (не забудьте!) відбудеться освячення та відкриття Вежі Пам’яті – унікальної за своїм виглядом та змістом. Кожен, хто небайдужий до своєї минувшини, має піднятися на Діл. Сходження не буде таким складним, як раніше – ентузіасти пробили туди дорогу – навіть дві автівки можуть розминутися… Напередодні великого старосамбірського свята ми попросили розповісти про свої враження голову райради Тетяну Терлецьку. І наше перше запитання: чи не станеться так, що буде дуже багато бажаючих повісити собі ордени за Вежу Пам’яті.

–Я свідома того, що таких людей буде дуже багато, – каже співрозмовниця, – бо за стільки років насправді до доброї ідеї та її втілення долучилося тисячі людей. Це і народні депутати, і обласні, і місцеві, це представники усіх громад Старосамбірщини і не тільки, керівники різних установ, підприємств та організацій, це – звичайні небайдужі люди без титулів, але з патріотизмом у серці. Навіть якби хтось і захотів назвати усіх поіменно, то буде складно. Це була справді народна будова. Хоча мушу сказати, що апарат районної ради, зважаючи на попередні записи, прагне відновити імена меценатів, будівельників і усіх, хто долучився до доброї справи.

Гадаю, люди, які піднімуться на гору Діл, продовжує Тетяна Терлецька, не пошкодують. Крім освячення Вежі, буде різнобарвна і цікава програма. А ще ми запросили представників Книги рекордів України. Хочемо зафіксувати своє надбання – Вежу з куполом висотою 43 метри. Може є у цьому якась символічність, бо 43 бійці полягли на горі Діл.

За первинним задумом, Вежа мала б стати родзинкою нового патріотичного туристичного маршруту, який братиме початок від Пантеону Слави у Стрілках, потім – музей Кирила Осьмака у селі Недільна, гора Діл з її Вежею та село Сприня. Якщо ці бандерівські стежки стануть популярними, то вірю, туристів буде багато. Принаймні, хочу, аби так було…

Роман ІВАНЧУК.

Програма урочистого відкриття

Неділя 27 серпня. 8.00-11.30 – Богослужіння у храмах району, 11.30-12.00 – збір учасників біля пам’ятника С.Бандери у Старому Самборі, 12.00-13.00 – переїзд зі Старого Самбора до с. Недільна, 13.00-17.00 – виставка-екскурс історії української визвольної боротьби у музеї  Кирила Осьмака, 13.00-13.20 – поминальна екуменічна панахида біля могили сотнику “Бурлаці”, 13.20-14.30 – піший похід учасників заходу до Вежі Пам’яті на гору Діл, 14.30-15.00 – поминальна екуменічна панахида полеглим борцям за волю України на горі Діл, освячення Вежі Пам’яті, 15.00-17.30 – урочиста академія: свято патріотичної пісні, реєстрація рекорду Вежі Пам’яті в Книзі національних  рекордів України, спецпогашення марки Вежа Пам’яті, реконструкція бою 1943 року.