Медики почали заробляти більше, а пацієнти не мають грошей на операцію
Вам цікаво, як справи у сімейних лікарів? Здається, реформа, яку затіяли в Україні, почала приносити плоди. Наразі у вигляді непоганих зарплат лікарям первинної ланки. Пам’ятаєте ці історії? Кожен родинний медик мав назбирати, наагітувати собі до двох тисяч пацієнтів. У Самборі одні добралися до цієї межі, комусь забракло, а хтось взагалі вийшов на рівень – до півтисячі. Це цікавий показник тим, що лікарі самі ж побачили свій рівень та авторитет поміж пацієнтами. Але нині не про це.
КОЛИ мова дійшла до зарплат, то з’ясувалося, що тих, у кого клієнтів більше, мають високі зарплати, а «меншовики» – мізер. Подейкують, для того, щоб було більше справедливості, керівники центру первинної медичної допомоги вирішили “плюс-мінус” зрівняти зарплати. То навіщо, питається в умові задачі, треба було оголошувати змагання у пошуках клієнтів? Ми поспілкувалися на цю тему з радником голови Старосамбірської РДА Юрієм Войтівим, розповіли про такий підхід до справи у Самборі, і він відразу назвав його несправедливим і неправильним. Зрівняйлівки бути не може. У гірському районі сімейні лікарі мають свої, так би мовити, “ставки”, а потім – відсоток від кількості набраних пацієнтів. Зрештою, так і мало бути… Цю норму прописали в колективній угоді і ні у кого не виникає зайвих запитань…
Інше питання, продовжив пан Войтів, що від сімейних лікарів ефекту небагато, бо насправді, що він може зробити? Так чи інакше пацієнтові треба йти до «вузьких» спеціалістів на рівень лікарень. І якраз на цьому другому рівні медики заробляють украй мало. За логікою, ті лікарі, які насправді рятують людей, отримують значно менше. Є надія, що на рівні держави несправедливість усунуть.
А щодо реформ медицини взагалі, то вона, як нам видається, має бути спрямована не стільки на те, щоб лікар добре заробляв, скільки на те, щоб пацієнтові надавали кваліфіковану поміч. І щоб його життя-здоров’я не залежало від грошей, бо у нас так прикро стається, що людині, захворівши, дешевше померти, ніж вилікуватися. До нас звернулася сім’я з проханням знайти якийсь благодійний фонд, бо нагально треба 35 тисяч гривень на операцію на серці, яку провадитимуть у Львові – звідки і чому такі розцінки? Сума не підйомна для бідної сільської родини… У нас, здається, таких фондів нема… Ми нарадили, як це роблять в інших селах, піти з хати у хату зі шапкою, а решту – брати кредитами. Хоча відповідь на нашу пораду була теж сучасною: а з чого потім кредит віддамо?
Роман ПОГОНИЧ.