Медицина по-стрілківськи: фельдшери на роверах і кров з комп’ютера

У передпенсійний вік життя щойно розпочинається – це вже точно знаю, подумав собі не про себе, а про керівника Старосамбірського центру первинної медичної допомоги Василя Савенка, бо за стільки літ знайомства з ним чи не вперше відчув, як багато енергії з’явилося у нього на новій посаді. Раніше був просто заступником головного лікаря, так би мовити, на других ролях…

З ПРИХОДОМ на свої хліба Василь Олексійович взявся до праці дуже ретельно і минулого тижня уже міг запросити на свої терени керівників району Тетяну Терлецьку та Івана Грися і, звісно ж, нашого репортера, бо якщо щось путнє для народу робити, а ніхто того не буде знати, то навіщо робити? Ми заїхали у Стрілки – вотчина пана Василя. Там колись була лікарня для гірської округи, потім все це почало капцаніти і могло розвалитися… Але кілька років тому медична адміністрація району відновила у лікарні кухню, а вже тепер дійшла черга і до ремонтів у приміщеннях, де працюватиме амбулаторія. Будуть перекривати дах, міняти вікна, малювати стіни. Процес уже почали… Управлінська хитрість у тім полягає, що замість того, аби наймати майстрів-ляпачів, ліпше взяти до праці місцевих, припильнувати їх і попровадити ремонти. До найнятих додалися і чоловіки медсестер, бо ж для себе ремонтують, і для людей. У час, коли пан Савенко презентував нам свої досягнення, майстри працювали, навіть не слухали, про що іншим оповідали голови району. А розповідали, зокрема, про те, що децентралізація неминуча, а відтак буде Стрілківська ОТГ. І будь-яка громада, що себе шанує, мусить мати свій центр здоров’я. Гроші на всі ці ремонтні блага збирають звідусіль: і Національна Служба здоров’я щось дала, і районна влада, і участь колективу у мікропроектах. На прохання фельдшерів з Бусовиськ, Топільниці, Грозьово їм купили дуже надійні велосипеди. Тут треба підмітити, що ровери – не для дітей чи внуків, а для обслуговування пацієнтів. Тетяна Терлецька і свого додала: усі блага створюються не тільки для медпрацівників, а й для хворих. Тому, чим більше влада коштів буде вкладати у медицину, тим вимогливіше буде ставитися до якості надання послуг. Щодо якості, то дещо у Стрілках уже зсунулося з мертвої точки, бо, крім велосипедів, презентували і такий мудрий апарат, який за одну хвилину видасть аналіз вашої крові за 24 параметрами, виведе на комп’ютер, а результати можна переслати Інтернетом хоч в Японію… Це прогрес, це потужний крок до кваліфікованої помочі та діагностики! Першою хотіли проаналізувати кореспондентську кров, але я не погодився, бо навіщо собі завчасу болячки шукати? Уже потім Василь Савенко вичитав мені спітч про те, що бодай раз у році треба звертатися до лікарів не за інтерв’ю, а за власним здоров’ям. А те, що люди не хочуть ранньої діагностики, бо дорого, чинять зле. Хвороби ліпше лікувати на ранній стадії і дешевше, ніж пізно і дорого… Ми потішилися за мешканців усієї гірської зони району, що мають таке диво. Це ж 17 віддалених сіл, «обплутаних» ще й поганими дорогами. Тут і так відвідувачів вистачає завжди, бо Стрілки ближче, ніж Старий Самбір чи Самбір, а тепер ще більше буде. Василь Олексійович попросив наголосити: аналізи будуть безкоштовні і якщо якась медсестра візьме до кишені людську п’ятку, то на тім її кар’єра і скінчиться…

Маємо таку надію, що все буде добре, бо колектив налаштований на працю. Нам навіть сподобалося, як молода пані докторова Оксана Лисак сказала, що і зарплата, і робота тут її влаштовують і не збирається, як інші молоді фахівці, кудись виїжджати. Сам Василь Савенко на час ремонтів хоче поселитися у Стрілках, власним коштом відремонтував своє службове авто і віддав первинним медикам. Зрештою, як і ключ від свого попереднього кабінету в Старому Самборі.

Після Стрілок увесь наш учт подався до первинних медиків у старосамбірську поліклініку. І там підвели риску під зробленим, і вручили фельдшерам новенькі велосипеди. У кількох кімнатах на третьому поверсі – євроремонти, бо те, що було раніше, ще за Павелка. Говорили про те, що треба піднапружитися і укласти ще більше угод з сімейними лікарями, щоб гроші на пацієнта не пропадали. Хоча, за підрахунками доктора Савенка, 15 відсотків народу – безнадійні, бо прописані тут заради гірських надбавок до пенсій, 15 відсотків – постійно на заробітках, але їхні родичі можуть замельдувати своїх арбайтерів у родинних медиків. А є ще резерв – 10 відсотків неохоплених. То можуть бути або байдужі, або скінчені пияки, або старенькі самотні пенсіонери, які думають, що їм уже запізно до лікарів, хоча з 1 квітня незадекларованим пацієнтам буде складно потрапити до лічниці.

Роман ІВАНЧУК.