Медицину перенесли «на потім», а нічній торгівлі спиртним дали спокій

Сесія Самбірської міської ради, яка розпочалася позаминулої середи, мала продовжитися у минулий вівторок -але про це згодом. До найбільш проблемних обранці віднесли дві теми – медицину та нічну торгівлю спиртним.

ПРО проблему медицини свідчив дружній прихід залізничників, які прийшли заради того, щоб питання їхньої лічниці внесли у порядок денний. Внесли без проблем і колійовці пішли з ратуші, так і не увійшовши до сесійної зали. Яким буде рішення, не знаємо… Взагалі, медицина – тема болюча. Ми собі думали, що ті проекти рішень, які ми одного разу обговорювали на шпальтах газети, будуть зняті з порядку денного, бо більше запитань, ніж відповідей. Але уже сталися певні зміни – виконує обов’язки головного лікаря колишній начмед і депутат райради Богдан Марчук. Треба сказати, лікарі, знаючи, що їхній керманич Степан Скірин піде, гарячково шукали нового намісника для медицини. Чи зле шукали, чи втомилися шукати, чи нікого не знайшли, але то мав бути молодий перспективний менеджер, бажано з чужих – аби порядок навів… З того всього владне товариство зупинилося на Богдану Марчуку… Аби розплутати всі ті медичні вузлики між міською та районною владами, мають зібратися медичні комісії і дійти до якогось розумного рішення. Знову ж таки, чи дійдуть?

Потім депутати взялися вирішувати бюджетні проблеми. Нам навіть здавалося, що гроші поділили до того, бо жодних питань не виникало. Зокрема, розписали субвенцію, яку нам Львів дав за своє сміття, та знайшли кошти на інші потреби. Зокрема, 1 мільйон гривень вділили вулиці Мазепи, яка, як відомо, у нас провалюється, 174 тисячі гривень дадуть футболістам, які захищають кольори Самбора і, треба визнати, захищають добре. 83 тисячі гривень отримають пластуни, 63 тисячі піде на громадський бюджет –це коли люди самі народять якусь ідею та втілять її з поміччю влади. Невеликі суми дадуть на методкабінет та дітям-інвалідам і на компенсацію людям, які потерплять від стихій. До слова, того ж дня виділили певну суму погорільцям з вулиці Грабовського… 100 тисяч гривень іде на пільгові перевезення.

Якщо ці суми не викликали ні у кого бажань дискутувати, то наступна тема – підняття ставок податків на землю та нерухомість, провалилася. Депутати не захотіли у такий бідацький час навантажувати підприємців збільшеними податками, бо вони і так збільшуються, лягаючи тягарем на плечі сумлінних платників. На слові «сумлінних» робимо особливий наголос. Бо у місті, і про це уже говорять відкритим текстом, є підприємці, які сповна платять за землю чи нерухомість, а є халявники… От халявники з сумлінних і сміються. Зважаючи на цей аргумент, депутати міськради не підняли ставки ретельним платникам. Більше того, Степан Кузьо та Іван Денькович уже розлюченим голосом запитали: скільки можна терпіти таке неподобство, коли одні оплачують сповна, а інші – нічого, або мізер. Якби усі, на думку депутатів, були чесними перед податковими вимогами, то ми б не шукали копійки на нагальні потреби.

Наступна проблема – пити чи не пити у нічний час… В Самборі є кілька крамниць, які під камерами стеження продають алкоголь. Проте, від київських урядовців прийшла команда, щоб органи місцевого самоврядування придивилися на місцях, чи треба забороняти нічну торгівлю спиртним. От депутати і придивлялися… Треба відразу сказати, проект рішення не набрав достатньої кількості голосів і нічні магазини працюватимуть і надалі. Здається, чи не єдиним аргументом для такої позиції були ті думки, які ми не раз озвучували. Якщо припиняється офіційна торгівля алкоголем, одразу виникають підпільні “точки” з сурогатом. Це ми уже проходили… Зрештою, виявляється, підпільні “точки”, незважаючи на нічні магазини, все одно існують. Один підприємець тішився від того, що відкрив магазин. Потім почав спостерігати, що його потенційні покупці горілки беруть закуску, а за спиртним бігають на «точку», бо там горілка, хоч і невідомого походження, проте, дешевша… Обранці, обговорюючи алкогольну чи антиалкогольну тему, дійшли висновку, що забороною торгувати проблеми не знімеш, але треба виховувати культуру споживання трунку. Твердження цікаве, але як тієї культури досягти, не сказали.

Наступне питання викликало різні міркування, але до якогось логічного завершення таки дійшли. У сім’ї Тараса Кузіва, який багато років працював у ратуші, виникла цікава ситуація. Виявляється, будинок, у якому жив, свого часу належав сім’ї, яку виселили у Сибір. Сім’я повернулася і відсудила своє обійстя. Вийшло так, що Тарас Несторович, відслуживши громаді купу літ, зостався ні з чим. За рішення суду, влада мала б надати йому інші квадратні метри. І знайшла на вулиці Кобільника, 3 – це та запущена споруда, у якій, якщо не помиляємося, вселяють і тих людей, яких виселяють після такої ж ситуації з вулиці Виговського. Там родина Горницьких ще у 1996 році відсудила у мешканців своє батьківське обійстя… Начебто усе було гаразд, але сталося так, що сім’я Тараса Кузіва вирішала переписати заяву-прохання з вулиці Кобільника, куди треба тягнути і газ, і світло, і воду, на вулицю Хмельницького – це те приміщення, яке колись називалося першим жеком і, яке, як розповіли депутати, влада виставила на аукціон. Схоже, обранцям така зміна адреси для пана Кузіва не дуже сподобалася, а Степан Кузьо навіть сказав, що Тарас Несторович зловживає і шантажує. Представниці сім’ї Кузівих, зорієнтувавшись у ситуації, збагнули, що жеківського приміщення їм не видіти, і тоді в силі залишалася перша заява на квадратні метри на вулиці Кобільника.

Після того депутати розглянули низку земельних питань і з’ясувалося, що починає бракувати кворуму, тому мерові Юрію Гамару не залишалося нічого іншого, як оголосити місцевим державотворцям тижневу «відпустку».

Роман ІВАНЧУК.