Мурайко переміг на посаду секретаря. Наразі серед своїх…
Самбірська міська секретаріада може отримати несподіваний поворот
З’явилася перспектива того, що секретаріада у Самборі може невдовзі закінчитися… Нагадаємо з раніше написаного: після відставки попереднього секретаря міськради Юрія Дмитришина мер Юрій Гамар довго думав, кого запропонувати на цю посаду, і придумав – депутатку Галину Криванчик. Місцеві аналітики, незважаючи на усі заслуги пані Галини, прогнозували їй поразку.
Далі “забивати пенальті” взялися депутати, тобто самі мали визначити, кого будуть пропонувати колегам на голосування. Процес вибору так само тягнувся довго. Більшість, яка створилася, обирала з двох кандидатур – зустрічалися і попередньо голосували. Парадокс був у тому, що як Роман Барна, так і Володимир Мурайко набрали спочатку однакову кількість голосів, а за кілька днів, коли зійшлися знову, з перевагою в один голос першість взяв Володимир Іванович. Отож, якщо монолітність більшості збережеться і всі домовленості будуть дотримані, то, не виключено, що представник “Батьківщини” Мурайко стане другою особою міста.
Для мене ж особисто його перемога стала певною несподіванкою, бо за останні місяці чомусь вбив собі у голову, що перемогу має святкувати Роман Павлович, за якого “підписалися” окремі політичні місцеві еліти. Ну, але є так, як є… Нам важко сказати, чи Володимир Іванович, нарешті збагнувши, яку сторінку життя починає, погодиться остаточно на посаду секретаря, але, радше всього, кроку взад не буде, бо якось не пасує підводити ту половинку більшості, яка за ним пішла. Хоча далеко не факт, що кандидатура Володимира Івановича “відвисить” на сайті 20 днів і, поки дійде до голосування, чи та ж більшість не розсиплеться? І де гарантія, що в кабінці для таємного голосування чиясь “більшовицька” рука не здригнеться? Зрештою, для перемоги пану Мурайку у такій ситуації лише більшості замало, йому треба підтягувати голоси і інших депутатів, які не входять у більшість. “Інших” ми одного разу нарахували півтора десятка плюс Гамар. Це і є та “золота акція” мера, про яку ми писали попереднього разу. Так чи інакше, пану Мурайку доведеться і з ними спілкуватися, бо секретарем його обиратимуть не для більшості, а для всіх. Хоча, знаючи його багато років, віримо у компетентність, комунікабельність, зрештою, депутатський досвід, якого набув за попередніх каденцій. Та й досвід підприємця багато важить – життя пройшов…
Якщо уявити, що все вийде не так і кандидатуру пана Мурайка “прокатають”, а чи відмовиться, то право висунення секретаря перейде до міського голови. Мабуть, буде уже обачнішим і, не виключено, запропонує кандидатуру, яку ми уже анонсували у попередніх публікаціях, – Руслана Гнатика. На даний час він позапартійний, хоча обирався від “Свободи”. Партії “зрікся”, коли їхав на фронт як контрактник. Ми спілкувалися з ним на тему імовірних виборів… Казав, що йому як бойовому офіцерові ходити поміж депутатами і пропонувати себе, якось не пасує. Тим паче, у депутатському корпусі усі і давно одне одного знають. Якщо запропонують, захочуть – не відмовиться, обіцяє не лобіювати чиїхось бізнесових схем, а об’єднувати депутатський корпус і бути таким собі “місточком” між обранцями і міським головою. Наразі про Руслана Гнатика не час говорити, бо приміряти “шапку Мономаха” збирається Володимир Мурайко.
Роман ІВАНЧУК.