Тамбур – наче слоїк з оселедцями
У середині вісімдесятих, коли ще сам був студентом, так само їздили у тамбурах електричок. Кінець і початок тижня гуртував на вокзалі сотні студентів, до них додавалися ті, які працювали у Львові і каталися щодня. А ще – велика армія тих, які живуть у Львові, а на вихідні чимчикують до рідних міст і сіл. Якщо хтось молодший устигав першим увірватися у вагон, то займав відразу кілька лавок, потім старші з ним сварилися… В електричках чомусь неприйнято було звільняти місця літнім людям. Виходив такий собі пасажирський “вінігрет” і нам нічого не залишалося, як товкти у потягах ноги одне одному і почувати себе оселедцями у слоїку. Видно, часи повертаються – автобуси подорожчали, люди збідніли…
Цю тему мусують уже кілька тижнів, а ситуація не міняється. У наш бік, пишуть користувачі соцмереж, як їхало чотири вагони, так і їде… Ми можемо вірити чи не вірити тому, що господарі електричок (замало їм!) мають ще й свої автомаршрути і, зменшуючи кількість вагонів, люб’язно запрошують страждущих поїхати автобусом. Можна вірити і не вірити у те, що такий стан залізничники оправдовують тим, що вагони стали нерентабельними, багато бажаючих промчати “на халяву”, а за пільговиків кошти ніхто не повертає. Але нам, на наш незалізничний розум, важко взяти втямки інше: якщо вже тягнуть чотири вагони, то з таким самим успіхом можна долучити ще два… Та й геть уже прикро стає від того, що в наш, як нам здається, цивілізований час, людям пропонують таку муку у транспорті. Якось це непорядно з боку влади, а тим паче – залізниці, яка анонсує підвищення тарифів на свої послуги. Якщо при підвищенні збережеться таке ж обслуговування, то всі ми, перепрошую, лохи…
А ще нам стало відомо, що тема була на обговоренні у старосамбірських владних кабінетах і очільники готують відповідне звернення до керівників залізниці. Боюся, щоб не поринули в епоху звернень до залізничників, так само, як у боротьбу зі Садовим та його кінцевою зупинкою біля Метро.
Роман ПОГОНИЧ.