Нарешті покійникам у Рудках не буде тісно

Скільки себе пам’ятаю у журналістиці, стільки часу у Рудках говорять про те, що потрібен новий цвинтар, бо той, який є майже у центрі міста, давно «перенаселений». Кожного разу тема зринала, потім кудись дівалася, а у рудківчан уже жарти з’явилися: ховають у два поверхи, ховають сидячи, стали ховати стоячи – той, що стоїть, займає менше квадратури.

Був навіть успіх – на землях сусідньої сільради закопали хрест, запросили священиків і вирішили: кладовище буде тут. Не вгадали: селяни не віддали свої ґрунти під чужих покійників. Коли Самбірщина обрала народним депутатом Ярослава Дубневича, вирішили рудківчани знову підняти тему. До речі, вони її двигали щоразу, як тільки хтось новий приходив до влади. З’ясувалося, що не так просто знайти клапоть землі, але знайшли – за штрекою у бік Колбаєвич. А потім ще важче було домогтися рішення про зміну призначення землі, про усі дозволи. Як підмітив обласний депутат з Рудківщини Володимир Шведа, нардепу Ярославу Дубневичу, незважаючи на його можливості і зв’язки, два роки оббивав чиновницькі пороги, щоб остаточно узаконили ділянку. Поки її узаконювали, вона встигла лісом порости. Отож, голова міста Іван Лозинський п’ять разів скликав толоку, щоб розчистити територію. Були “патріоти”, навіть з числа комунальників, сказав пан Шведа, які замість того, щоб допомогти, казали, мовляв, то ваша справа… Є й інші, які не проти поміркувати про те, що новий цвинтар – це добре, але далеко, хоча на запитання: а де можна ближче, мовчать.

А у неділю місцеві священики. їхні громади, керівники міста, району, депутати обласної ради і сам народний, прийшли до місця вічного спочинку, щоб освятити його.

Роман ІВАНЧУК.