Не тримайтеся за копійчану роботу…
Недавно зустрів знайомого – мешканця Старосамбірщини. Коли зустрічав його раніше, то говорили, як правило, про одне і те ж: зарплата мізерна, витрати великі – бідося чорна і виходу нема.
Річ у тому, що чоловік мав хоч і престижну, але дуже слабо оплачувану роботу. Як зізнавався, і жити на копійки нелегко, і кинути все це – непросто, бо нікуди не дінешся. Спробував на час відпустки махнути, як і сотні земляків, до сусідньої Польщі, щоб трохи заробити і віддати борги. Начебто, вийшло, але відірваність від сім’ї, заради якої гарував по 12 годин на добу, дратувала. Казав, що ніколи не думав, якою великою силою володіє домашній затишок…
А одного разу вирішив залишити свою копійчану роботу і податися на завод інвесторів у інший район. Доїзд не лякав, бо ліпше доїжджати, ніж мордуватися безгрошів‘ям. Пройшов співбесіду. Робота неважка, але зарплата у 9 тисяч гривень тішить. Розповівши про це, чоловік так і сказав: не треба боятися змінювати своє життя, і навіть подивувався, що стільки літ займався на старому місці престижною дурнею, переконуючи себе, що поза цим робочим місцем життя не існує.
Роман ПОГОНИЧ.