Нове покоління десятої школи любить рідну мову!

SambirWZ
19

Нове покоління десятої школи любить рідну мову!

Коли нас на шкільні заходи запрошують директори, ми ще думаємо-гадаємо, чи йти, бо може просто хочуть слави. Коли ж запрошують самі школярі і обіцяють, що буде “круто”, то не можна не йти.

Тим паче, коли мова зайшла про Самбірську СШ №10, де сам учився… Директор Любов Мосійчук, побачивши нас на порозі, здивувалася, але підкорилася волі учнів, які самі собі  замовили журналістів. То було свято української мови, яке давали для представників шкіл міста. Не було нікого з міської влади та міського відділу освіти, але діти собі з того трагедії не творили. Те, що вони показали, приємно вражало – настільки діти артистичні, що диву даєшся. Було таке враження, що уся школа одяглася у вишиванки і якщо щось і любить найбільше, то тільки українську мову. Стільки сучасних пісень, такі проникливі слова, що переймаєшся гордістю. Ці діти більше ніколи не заговорять справді чужою нам нині російською мовою… От наприклад, два хлопчиська виконали пісню “Пливе кача” під супровід своїх гітар. Нехай не завжди у потрібні ноти попадали, але вони настільки щиро виконали пісню і вклали у неї якийсь свій смисл, що годі було стримати емоції. Я думав, що то тільки у мене під “Пливе кача” течуть сльози, та ні, виявляється увесь зал плакав… У почесних гостях пісенно-літературного свята був талановитий танцювальний колектив “Барви” Люби Тими. Одне слово, це справді було круто. А ще я щиро позаздрив тим, які у СШ №10 вчаться нині. Вони мають повне право говорити українською і цим пишатися. Зрештою, вони народилися у вільній Україні, з молоком матері увібрали любов до всього українського. Головне, щоб не схибили… Це не те, що у нас було – з мого класу створили цілий хор і ми навіть виходили на велику сцену – у Народний дім. Але перед тим мусили заспівати завучу школи- старому комуністичному партократу, який на початку дев’яностих став молодим демократом. Так випадково сталося, що в репертуарі у нас були українські пісні. Завуч як єдиний глядач на увесь коридор, похвалив, але, як нині пам’ятаю його вердикт: “Мусить бути одна російська пісня”. Ми в нагальному порядку вивчали “А ну-ка, песню нам пропой, веселый ветер”.

Але повернемося у нинішню десяту школу. Оте прекрасне українське свято нам підготували вчителі та учні Оксана Куличок, Світлана Околович, Олена Кузьмин, Андрій Чаплик, Павло Добровольський, Микола Бобак, Марія Мельник, Софія Мацук, Андрій Мацук, Ірина Липак, Юлія Кіцула, Тетяна Фігура, Соломія Візняк, Христина Кульчицька, Христина Варивода, Віктор Чекас, Маркіян Левицький, Валентин Садовський, Тарас Тупко та інші.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар