Секс на службовому столі?

Минав минулий тиждень і я втішено думав про те, що, Богу дякувати, міський голова Самбора Юрій Гамар нічого поганого не зробив, а, відповідно, наша газета вийде без його прізвища – вся така світла і добра. Однак традиції не мають властивості мінятися і під кінець п’ятниці посипалося. Що посипалося, нам розповіла на прес-конференції Наталія Зремяк – заступник мера з гуманітарних питань, та доповнив її головний юрист міста Роман Пицик.

Ця п’ятниця (19 травня) розпочалася ще за тиждень до того. Мер о 11.45 дав розпорядження заступниці до 17.00 підготувати аналіз суспільно-політичних і соціально-економічних процесів у Самборі, вивчити причини конфліктів. То є добрий шмат роботи і, щоб це розумно та з користю написати, треба не кілька годин. Проте, пані Наталія подумала, що таким завданням мер хоче відтягнути її від проекту, який на той день мав продовження, – наші діти демонстрували екскурсійні навики французькою мовою. Ми не доскіпувалися до того, що заступниця аналізувала у плані суспільно-політичному та соціально-економічному, бо що тут планувати, коли не знаєш, що в Самборі завтра станеться, але з приводу місцевих конфліктів  вона трохи переборщила, перевершивши усіх разом узятих опозиціонерів і розмаїтих “писак” та “пісюнів”. У підсумкових міркуваннях висловила тезу про те, що для того, аби у місті не було конфліктів, треба міняти… керівництво міста. Зрештою, має право таке написати – об’єктивно чи суб’єктивно – інше питання, а її шеф має право задуматися, чому так написала, і робити висновки. Юрій Петрович, як і належить, висновки зробив акурат тієї історичної п’ятниці (через тиждень після аналітики). Він запросив заступницю до кабінету і попросив написати пояснення на пояснення, чому саме так вона написала… Наталія Романівна попросила дати їй письмове розпорядження міського голови, який вимагає пояснення на пояснення. А потім – слово за слово, і пішло… За твердженням пані Наталії, в якомусь місці розмови, пересипаної негарними словами, мер запропонував їй у його службовому кабінеті роздягнутися, лягти, ну і щось там про пози… А ще погрожував ударити… Пані Зремяк це образило, обурило і вона під слова мера “Я вас ще не відпускав” вибігла з кабінету. Може щось і сказала по дорозі таке, яке не найкраще характеризує шефа, однак була у такому стані, що контролювати себе було годі. Відразу зайшла у якийсь кабінет, де була аптечка, наковталася піґулок, хоча потім не обійшлося без походу у поліклініку, бо артеріальний тиск зашкалював. Того ж дня написала заяву у поліцію про негідну поведінку мера. Ми не знаємо, що будуть інкримінувати Юрію Петровичу: хуліганство, спробу, погрозу зґвалтування (прости, Господи!), але факт не з приємних. Не знаю, чи була потреба писати заяву у поліцію, бо, маю підозру, що це закінчиться нічим – так, як закінчувалося усе попереднє.

В ратушу приходив чоловік пані Наталії, бо хто інший, як не він, має у такій пікантній ситуації розставляти крапки. Однак зустріч не відбулася. Мер намітив пану Зремяку здибанку о 17.15, а сам не прийшов, тож чоловіча розмова, мабуть, попереду. Однак, і це ще не всі події того дня: Наталія Зремяк розповіла, що є розпорядження про її чергове звільнення за порушення присяги службовця. Після першого звільнення 6 липня 2016 року вона поновлена на посаді 24 січня 2017 року. З тих пір і мордується в ратуші (навіть свого кабінету не має), бо то не робота, а суцільний контроль за нею – де була, навіщо була і скільки була. Хоча обов‘язків у заступниці з гуманітарних питань дуже багато і не в стінах ратуші.

Пані Зремяк розповідала, що кожного разу, коли мер запрошував її у кабінет, то неодмінно на початку випитував, чи добре вона спить… Спочатку це було схоже на примітивний зразок чорного гумору, потім починало набридати і принижувати і вже скидалося на певні розлади… А щодо дисципліни, то, виявляється, за пана Гамара в ратуші є ті, які можуть не ходити до праці, користуючись вільним відвідуванням, а є такі, кожен крок яких під пильним прицілом мера чи його вірних радників. У цьому місці мені здалося, що коли боротьбі з “опозиціонерами” віддають стільки часу, сил та нервів, то на якісь серйозні міські проблеми часу може не вистачати.

Журналісти не так часто бачаться з Наталією Романівною, а тому вирішили випитати про все, наприклад, чи відбулося перше судове засідання з приводу її позовної заяви до Юрія Гамара, який привселюдно звинуватив заступницю у тому, що суд поновив її на посаді за хабар. Засідання відбулося без участі пана Гамара, його інтереси представляв Володимир Процайло, який того дня уже не був головним юристом ратуші, бо за день до того на цій посаді поновили Романа Пицика. Чи пан Процайло на той час був прес–секретарем, чи ще кимось, ми уже не уточнювали, але суд про захист честі та гідності пані Зремяк перенесли на 12 червня.

Начальник юридичного відділу Роман Пицик розповів журналістам, що, перефразовуючи героя “Діамантової руки“, на її (Наталії Зремяк) місці мав бути він… Маю підозру, що буде, бо розпорядження про догану вже з’явилося. “Доганяють” з тієї ж причини – порушив присягу службовця, хоча того дня займався службовими та депутатськими обов‘язками. Проте, формальною причиною стали записи відлучень з ратуші, а акурат у якийсь момент мерові знадобилася юридична консультація. Я собі міркую так: якщо хтось комусь знадобився, то є телефони, якщо комусь треба когось зачепити, то є журнал приходу–відходу… Крім того, хтось із радників “інкримінує” Роману Пицику вільнодумство, “витягнуте” і роздруковане з коментарів у Фейсбуці. Роман Євгенович написав, що “Гамар буде сидіти в тюрмі“. Пояснив журналістам, що коли це писав, то не був службовцем ратуші, а був на “біржі праці“. А на “біржі” кожен має право говорити те, що вважає за потрібне у такому вільному демократичному суспільстві, яким є наш Самбір.

Не маємо сумніву, що все, що ми написали, офіційний Самбір назве брехнею та провокацією з боку Наталії Зремяк, аби укотре очорнити невинного міського голову. Але Наталія Романівна має право донести до людей власну точку зору, зрештою, як  і мер…

Роман ІВАНЧУК.