Село без транспорту – то загибель…
Кожне село повинне мати автосполучення з районним чи обласним центром, вважає депутат Ріп’янської сільської ради Леся Шукост. Але далеко не в усі населені пункти нині заїжджають автобуси. Перевізники обслуговують більш вигідні для свого гаманця села, а від малоприбуткових відмовляються. За їхніми словами, одна з причин – украй поганий стан сільських доріг, які навіть подекуди не мають асфальтового покриття. Інша – малочисельність населення в самих селах і, як наслідок, збитковість маршрутів. Але ж всі люди однаково мають право на вільне пересування і транспортні блага цивілізації.
СЬОГОДНІ мова піде знову про наш рейс «Самбір – Смерічка». Три місяці села нашої сільської ради у зв’язку з карантином були без автобусного сполучення. 35 км до районного центру, 130 км – до обласного, 20 км – до траси. І яка радість була, коли з допомогою районних депутатів, особисто голови районної ради Тетяни Іванівни Терлецької наш автобус відновив свої рейси. Але недовго раділи. Тиждень поїхав і вечірні і ранішні рейси були зупинені. Електричкою люди приїжджають в 21,10 в Лопушанку і 20 км йти пішки чи наймати таксі за 200 грн., замість 20 грн.? Де брати гроші?
Так, нема зараз битком народу. Коронавірус! Але й битком возити не можна. Діє заборона! Багато живуть з того, що торгують на базарі продукцією власного виробництва. Наші діти, внуки живуть в Самборі, Дрогобичі, Львові. Як їм приїхати до батьків?
Тепер окрема просьба до жителів наших сіл: шановні односельчани, ріп’яни, посічани! Підтримуймо свій рейс, попутні машини їдуть один-два дні. Звичайно, зручніше їхати машиною, але якщо водій автобуса не матиме коштів заправити машину, на воді він не поїде! Автобус рано чи пізно потрібен кожному з нас. Зняти рейс легко, відновити його важко. Маємо приклад ранішніх рейсів суботи і неділі.
Ми почули цей крик душі і нам шкода стало горян. Тому й підтримали їх ще й зі сторінок газети. Заразом потурбували і голову райради Тетяну Терлецьку. Каже, що знає про проблему і, як тільки вийде з відпустки Іван Романяк – керівник АТП-14608, знову до нього заїде. А ми набралися нахабства і все ж зателефонували Івану Миколайовичу. Обіцяв найближчим часом з’ясувати ситуацію.
Наприкінці минулого тижня стало відомо, що автобус таки поїхав…
Роман ПОГОНИЧ.