Скільки свічок задув директор школи у Лопушниці на ювілейному торті

Першу однокласну школу в прикордонному селі Лопушниця звели понад 150 років тому. Після Другої Світової війни вона стала семирічною і її перевели в будинок плебанії.

А коли у 80-х роках впроваджували обов’язкову дев’ятирічну освіту, будівля не вміщала всіх учнів навіть при двозмінному навчанні – нині б такі проблеми. То ж, у 1985 році за рахунок «капітального ремонту» (так значилося в документах) впритул до плебанії добудували типову двоповерхову школу. Це була неоформлена пропозиція тодішнього завідувача відділом освіти Старосамбірщини Богдана Жидика. Точно таким чином і у той же час добудували школу в моєму рідному селі Кобло.

У Лопушниці будівництво навчального закладу тривало неповних 2 роки. Трохи не впорались до Першого дзвоника, то ж урочисто відкрили його 27 вересня 1987 року. Отже, цьогоріч школі першого-другого рівнів (так мудро вона тепер називається) виповнилося 30 років. Цей ювілей приурочили Дню працівників освіти, запросили багато гостей – учнів та батьків, випускників, п’ять священиків, серед яких два – вихованці школи. Директор Михайло Сушинський (вже 36-й рік – уявити тільки!) у виступі згадав про часи будівництва, подякував тим, хто сприяв йому, вручив подяки.

Гостей та господарів вітали Стар’явський сільський голова Михайло Потічний, методист районного інформаційно-методичного центру Роман Потічний, ветерани освітянської ниви Орест Саламаха і Омелян Леськів, голова батьківського комітету Наталія Іваночко, перший випускник нової школи Олег Земко. А голова РДА Орест Бонк своє вітання підкріпив ще й книжками для шкільної бібліотеки.

Був гарний концерт, до якого діти ретельно готувалися. Потішив запальною музикою і гурт «Будьмо» зі Стар’яви. На кожному ювілею, а тими паче, подвійному, неодмінно має бути торт: на ньому – або 150 свічок, або 30. На півтори сотні забракло сили…

Ігор ТИЛИЧКО.