Сум сільської «Смільниці»
Свого часу голова районної ради Володимир Горбовий та його колега з Устрик Дольних Пйотр Корчак задумували міжнародний пункт пропуску у Стар’яві як панацею від бідності. Польські сусіди мали такі ж соціальні проблеми, а бізнесовий туризм міг би сторонам допомагати жити.
ЦЕ БУВ стратегічний об’єкт і він десятиріччями себе оправдовував. Ви гляньте нині на Хирів – сіре колись містечко наче розцвіло. А це все кордон «винен»… На самій «Смільниці» розвинулася ціла інфраструктура – півтора десятка крамниць, п’ять АЗС. Але ідилія, до якої усі звикли, схоже, минає…
Не так давно зустрівся з підприємцем, який утримує на кордоні свій бізнес. Радше для годиться, перепитав у нього, як справи, і почув те, чого не чекав: «Погано». «Смільниця» у нас не є такою популярною, як, наприклад, «Шегині», там не їздять фури, великі туристичні автобуси. Там звичайні «човники», але на підтоптаних автомобілях з польською реєстрацією. І користуються пунктом пропуску, як правило, місцеві – чи то з одного, чи то з іншого боку «колючки». Тому «Смільницю» назвали сільською митницею. Так ось, якщо раніше поляки щодня їздили до нас, аби заправити свої автівки і мати ще трохи пального на продаж тим, які не можуть їздити в Україну, то зараз цей «туризм» відходить у минуле. Як пояснив нам приятель, поляки ввели норму, що бензин можна перевозити лише по 50 літрів не частіше 4 разів у місяць. На кордоні фіксують прізвище водія і зайвий раз не пропускають. Поляки, які їздили до нас, вважаючи, що то у них така робота, тепер відмовляються від цих прибутків і шукають щось інакше. Зрештою, і в Україні пальне виросло у ціні і для торговців «Смільниці» це стало трагедією, оскільки ті ж поляки, затарившись пальним, заходили за спиртним, цигарками, іншими продуктами. Зараз виторг упав у рази, власники крамниць почали скорочувати людей, бо не можуть їх утримати на мізерні прибутки. На складах купа товару без руху. А раніше працювали цілодобово.
Те, про що ми вам щойно розповіли, не проблема тих людей, які там торгують, а проблема, що торкнеться багатьох, бо бізнес через кордон, на жаль, втрачає привабливість та прибутковість.
До речі, ми чули про цю проблему ще рік тому. Один пан, який має там торгові ятки, скаржився на низькі прибутки. Але ми тоді не вірили, вважаючи, що прикордонна торгівля – вічна. Та ба, усе добре має властивість закінчуватися.
Роман ІВАНЧУК.