У монетизації пільг, яку задекларував нам уряд за наш рахунок, більше питань, ніж відповідей
Про монетизацію пільг ми писали кілька тижнів тому. Свої міркування назвали приблизно так: Київ зробив подарунок пасажирам, але попросив місцеву владу за нього розрахуватися. Іншими словами: кожен потенційний пільговик буде платити за проїзд на міських, приміських і міжміських маршрутах, проте розраховуватися з автоперевізниками будуть місцеві влади посередництвом кишені пасажира. Аби пільговики, які тепер самі платитимуть за проїзд, менше відчували дискомфорт, їм повертають у межах 135 гривень. Не виключено, гроші надходитимуть на банківську карточку. Хочеш – їзди, хочеш – не їзди, а гроші все одно прийдуть.
ТАКА норма має вступити у дію чи то з 24 травня, чи то з 1 червня (різні джерела інформації по-різному кажуть), але, судячи з усього: якщо хтось і готовий жити по-новому, то тільки перевізники. Бо їм простіше: заходить пасажир в автобус, а йому кажуть платити. І доведеться, ймовірно, платити. Керівник Самбірського АТП-14608 Іван Романякпрокоментував ситуацію для «Високого Замку», а перед тим мав розмову у нашій присутності з головою асоціації перевізників Львівщини… Отож, Постанову Кабміну ніхто не відміняв, її доведеться виконувати. Іван Миколайович розуміє стан справ, навіть мав перемовини на цю тему з деякими першими особами місцевої влади. Окремі органи самоврядування закладали певні суми грошей у бюджеті задля того, щоб компенсовувати перевізникам витрати, але суми не конче великі. Більше того, за друге півріччя минулого року влада не розрахувалася з водіями за пільговиків… Щоб виконати теперішню Постанову Кабміну, який свою ласку скинув на місцеву казну, треба закладати великі мільйони гривень, яких нема. Щоб ви ліпше розуміли: бюджети затверджували наприкінці минулого року, коли ще не знали про монетизацію пільг. І знайти такі суми у травні – практично нереально. До тих бюджетних проблем, які уже накопичилися, додаються ще й пільговики. Ми попросили пана Романяка спрогнозувати ситуацію. Зрештою, і прогнозувати особливо нічого. Нам Київ закладає конфлікти між пасажирами та водіями. Господарі маршруток вимагатимуть гроші за проїзд, а пільговики їх не даватимуть, бо їм на банківські карточки ще ніхто «монети» не скидував… При всьому цьому, найімовірніше, як одні, так і інші будуть звинувачувати у всьому місцевих чиновників. Разом з паном Романяком підраховували, що раніше, коли органи місцевого самоврядування бодай намагалися компенсовувати витрати з бюджету, то на одного пільговика у середньому виходило 1 гривня 50 копійок у місяць – це сміх. Тепер, коли буде задіяна норма у 135 гривень, то перевізники, безперечно, виграють, але особливо великого оптимізму у Івана Миколайовича нема. Каже, що приперта до стінки місцева влада, на шиї якої будуть затягувати зашморг у вигляді 135 гривень на одного пільговика, буде вишуковувати можливості жити за старими нормами, тобто по-старому віддавати перевізникам 1 гривню 50 копійок… Може це не усім сподобається, але у різниці цін – 135 гривень та 1грн 50 копійок закладена певна несправедливість. Усі роки держава оцінювала співпрацю перевізників з пільговиками у 1.50 грн. А, виявляється, реальна вартість значно вища…
Ми зателефонували у місцеві управління соціального захисту з питанням: час монетизації ось-ось ударить, а чи звертаються із заявами пільговики, яким треба відкривати рахунки у банках і невідомо, у яких? Нам сказали, що пільговики не реагують на майбутні зміни і ніхто не звертається… Та додають те, про що казав Іван Романяк: місцеві чиновники розглядають можливість частково компенсовувати перевізникам їхні витрати. Це легше, ніж грубі мільйони.
Роман ІВАНЧУК.