Франко люльку не курив, а українську мову за шостий клас треба знати
Місцеве самоврядування Самбора, обираючи заступників мерові, відмінило норму Закону про 20 днів висіння на сайті. Може й правильно, бо нам і доби вистачає, щоб обгадити у соціальних мережах будь-кого
Мери мають бути дисципліновані, у всякому випадку, того дня коли скликають на сесії депутатів. Нинішній Юрій Гамар одного разу розпочав засідання з запізненням на годину, наступного – на 45 хвилин. До слова, найчемнішим міським головою був Михайло Кіт – депутати співали Гімн, а на ратуші 10 разів бив годинник. Тарас Копиляк приходив вчасно, сідав у президії і як він з кимось говорив, так депутати – поміж собою. І мав на це пояснення: ми давно не бачилися і є про що поміж собою побалакати…
На прохання депутата Василя Спаньчака до Юрія Гамара пояснити свої запізнення, той відповів про політичний процес у владі, який складається з перемовин. І цим дав зрозуміти, що спілкувався з окремими обранцями з приводу серйозних питань. Того дня єдиним серйозним питанням було призначення заступників. Ви уже знаєте: гуманітарною сферою керуватиме Ігор Несторак, комунальною – Олександр Буйвал, а керуючим справами буде Ігор Войтко. Практично одноголосно обранці сказали «за». Треба відзначити, що хоч це люди почасти старої системи, але не найгірші. Досвід кожного має допомогти мерові не паскудити себе дурницями. Дуже важливо, щоб ці люди утворили те, що називається командою. І Боже упаси, щоб не сталося інакше: вдень «керують» офіційні заступники, а ввечері приходять в ратушу «любі друзі» і все перекеровують в інший бік. Така тенденція – не новина у містечковій політиці.
Перед тим, як депутати мали сказати «за», Любов Мосійчук, яка як учителька української мови не терпима до орфографічних помилок, запитала, хто в ратуші такий мудрий, що вішає на сайт проекти рішень з помилками. І хоч сама Люба Миколаївна нечасто гостює на сайті міської ради, але сказала, що їй зателефонував брат, який мешкає в Америці, і спитався, чи у нашій мові змінилися правила? Признатися, нам приємно стало, що сайт ратуші читають в Америці, хоча нічого дивного – що їм ще залишається робити у ситій та багатій Америці – хіба читати наші сайти, бо нам насправді не до того. Пані Мосійчук обіцяла провести тренінг серед чиновників на знання української мови за шостий клас і навчити, що писати треба не «Ігора», а «Ігоря», а чоловічі прізвища, наприклад, такі як Войтко, провідмінюються. Було ще одне зауваження від Володимира Кульчицького: попросив прокоментувати ситуацію з вивіскою на будівлі, яка торгує бургерами на вул. Франка. Там намальований Каменяр з файкою, хоча наш Галицький Кобзар взагалі не курив… Розтолкуємо, про що мова. Один з претендентів на посаду заступника має цю будівлю у власності, але здає її в оренду. Свого часу зробив зауваження “квартирантам”, мовляв, не треба так з Франком, але ті не дослухалися. І хоч усі розуміли, про кого з імовірних заступників йде мова, але чоловік слова у відповідь не брав. Натомість Юрій Гамар дипломатично вийшов зі ситуації і розповів, що в Самборі немало підприємців, які «викидують» на люди такі речі чи послуговуються іноземними назвами. З цього приводу відбудеться нарада з підприємцями, аби вони українізувалися. Хтось у сесійній залі, зважаючи на присутність Ярослава Кузьмяка, згадав його «Кайзер». І вже після того мер розповів, що був у цьому кафе на дні народження і маленька дитина, побачивши на стіні російського солдата часів Першої світової війни, переконувала Юрія Петровича, що то Шевченко…
Хоча, як нам видається, серйозності мала набути інша ситуація: як відомо, будь-який проект рішення мав висіти на оглядинах на сайті не менше 20 днів. Проект рішення з заступниками не висів стільки часу, однак ніхто з депутатів не помітив цієї «дрібнички». Або не хотів помітити. Мусимо визнати, що закон про «20 днів» трохи фантастичний, бо може гальмувати певні процеси, але закон є закон. Однак в Самборі цю норму ліквідували. Може й мають рацію, бо в місті не треба стільки часу, щоб когось обгадити. Вистачає двох-трьох днів. Самі дивіться: не встигли «викинути» на сайт прізвища імовірних заступників, як фейкові автори у соцмережах їх так обгадили, що нормальний чоловік після всього, що про себе дізнався, більше не пішов би на посаду. Не встигли хіба з Олександром Буйвалом, бо він «родом» з тих органів, які прийнято боятися і які все про всіх знають. Та й часу від висунення до обрання було обмаль.
Коли ключове питання сучасного Самбора – вибори заступників, вирішили, пішла рутинна та монотонна робота над іншими проблемами, які, признатися, не викликали у нас і депутатів якихось емоцій. Та й обранці, схоже, приймали усе без обговорень.
Депутатські засідання в ратуші доводять, що сесійна зала перетворюються з опозиціонерів та шанувальників Гамара – у шанувальників Гамара. Опозиція знайшла собі вдячні вуха хіба десь у підворітнях, а у залі засідань говоруни чемні, наче під гіпнозом. Судіть самі: перед початком минулого засідання Юрій Петрович зробив політичну заяву: привітав обранців з тим, що вони відпрацювали на місто уже два роки, хоча дехто пророкував, що за півроку Самбір розвалиться. І ще попрацюють три роки каденції. Тим самим дав зрозуміти опозиціонерам, щоб не тратили намарне сили…
Роман ІВАНЧУК.