Хирівська розв’язка: Арсена Тому замінили на Віктора Капустинського, а Михайла Середницького перенесли на потім – якщо юристи знайдуть йому провини

SambirWZ
42

Хирівська розв’язка: Арсена Тому замінили на Віктора Капустинського, а Михайла Середницького перенесли на потім – якщо юристи знайдуть йому провини

У минулому спецвипуску ми багато уваги присвятили ситуації у Хирівській ОТГ. Мова йшла про призначення старост. Це питання інші громади уже практично зняли з порядку денного, а там ще вирували пристрасті.

НАГАДАЄМО, обраний на сесії староста Чапель Арсен ТОМА несподівано для багатьох одразу ж написав заяву у відставку. Активісти взялися твердити, що то він написав під їхнім тиском. Села начебто хотіли іншого – молодого, перспективного. Хоча минулого разу ми назвали це не стільки тиском з боку громади, скільки слабкістю влади. Якщо вже його кандидатуру голова ради Мирослава КОРОЛЮК винесла на сесію, якщо за нього проголосували депутати, то довіру треба оправдовувати, як би важко не було і які б обставини не складалися… Після неочікуваної відставки люди знову взялися «обирати» собі старосту. Попереднього разу, коли переміг Арсен Тома, розглядали і кандидатуру Віктора КАПУСТИНСЬКОГО, то ж електорат вирішив, що він у черзі на призначення. Хоча у тому ж часі з’явилася й інші претендентка – Ірина ПОДОЛЕЦЬ, за яку, за деякими даними, зібрали півтисячі підписів.

З Чаплівської округи приїхало немало глядачів, яких попервах попередили, що усі можуть не вміститися у холодній залі, бо сідати треба у шаховому порядку – аби не дихати один на одного святковими залишками чи коронавірусом. І в масках… Слухачі розцінили це неоднозначно, мовляв, народ – то найперший носій влади, а його не пускають… Почали розглядати кандидатури, хоча і розглядом це не назвеш. Але один момент вразив: Мирослава Королюк почала зачитувати підписантів за Ірину Подолець і з’ясувалося, що можуть бути фальсифікації, бо зал дружно вигукував місце знаходження того чи іншого шанувальника пані Ірини – хтось уже давно мешкає у Києві, хтось в Іспанії, хтось ще десь на заробітках. Одне слово, підписи серйозно не сприйняли. Це уже потім будуть пояснювати, що хтось на час збору автографів міг бути в селі, а після Різдва поїхав на заробітки… Але кому ці аргументи потрібні? Голова ради довго не тримала інтригу і виголосила прізвище свого намісника у Чаплях – Віктор Капустинський! Потім була невеличка дискусія з приводу того, як голосувати: таємно чи відкрито? Нам не зовсім було зрозуміло, чому депутати мають ховати свої голоси. Тут, як кажуть, назвався грибом – лізь у кошик. Ми розуміємо, що таємне голосування найбільш об’єктивне, але це не той випадок при такій кількості виборців. Розуміємо, що й деяким обранцям не личило йти супроти своїх, але тут також треба мати мужність… Обранці віддали свої голоси пану Віктору, а той на радощах витягнув листок паперу і зачитав подячну доповідь. Трохи дивно виглядало: чоловік уже був готовим до перемоги, зрештою, міг би не читати, а щось від себе щиро сказати… Виступ звівся до того, що він разом з Мирославою Ігорівною будуть вирішувати людські проблеми. Тим самим підкреслив, що уже не в опозиції. А ми б за нагоди хотіли сказати, що староста округи це, крім всього іншого, не той чоловік, який дає наряди голові, а той, який створює їй поменше проблем, вирішуючи їх самотужки і опираючись на активність громади. Гадаємо, активність громади не закінчиться лише поїздкою до Хирова.

Люди, втішені перемогою Віктора Капустинського, захотіли вийти із залу, але їх не дуже й випускали. Не випускали представники громади з Великої Сушиці, які теж приїхали відстоювати свою правду. Ми, мовляв, голосно плескали за вашого війта і вас, тепер віддавайте борг… Що ж вийшло у Великій Сушиці? Там обрали старостою багаторічного сільського голову Михайла СЕРЕДНИЦЬКОГО. Депутати дали добро, але частина громади з цим вибором не погодилася і прийшла відстоювати його відставку. Цього питання у порядку денному взагалі не було і навіщо пані Королюк давала хід виступам, нам не зрозуміти. Хоча як людина демократична і зважаючи на приїзд селян, погодилася. Думку опозиціонерів відстоювала вчитель Оксана РОЖАНСЬКА. Вона написали цілий шкільний реферат про те, як погано працював на посаді сільського голови Михайло Середницький. Дещо ми навіть зацитували собі у блокнот, але виставляти на оглядини не будемо, оскільки слово у відповідь новообраному старості не давали, а виписувати одні аргументи, не вислухавши інші, – не пасує. У мене лиш питання до активістки та інших: якщо пан Михайло так кепсько керував стільки літ, то чого ж ви його спочатку обрали депутатом Старосамбірської районної ради, а потім тричі – сільським головою? В Сушиці на цю тему кажуть, мовляв, то не ми вибирали, а Буньковичі. А в Буньковичах не такі ж виборці живуть? До речі, у Великій Сушиці 956 виборців, а у Буньковичах – лише 528.

Сказати, що люди уважно слухали виступ активістки, не можемо. Зрештою, так само, як не хотіли слухати виступ і Михайла Середницького. який хотів розповісти, що йому вдалося зробити за п’ятнадцять літ самоврядування. Доглядав за могилами  воїнів УПА та Січовим Стрільцям, пам’ятник Богдану Хмельницькому, відновив водопостачання до школи, укріпив берег біля цвинтаря, газифікував Велику Сушицю та Заріччя, відремонтував Народні доми, в школі поміняли вікна, звели дитячий майданчик. Виготовили проєктно-кошторисну документацію для вуличного освітлення – дещо уже світиться. Великосушицька сільрада одна з перших виготовила генеральний план для Бунькович. На Заріччі звели міст через Стрв’яж. Щороку своїми силами латають дороги і так далі. Комусь цього може видаватися замало, комусь – достатньо. Як на наш погляд, війт не протирав портки в кабінеті. Хоча в опозиції можуть бути абсолютно інші твердження.

Коли з залу чаплівські візитери таки вийшли, то залишилися дві групи великосушицьких господарів. Одні були за пана Михайла, інші проти. Зрештою, ми ніде не знайдемо території, де б усі були задоволені та одностайні своїм найближчим начальником. Якщо нині усунути з посади обраного старосту, то, не виключено, піднімуться його симпатики і так само прийдуть у сесійну залу.

Опозиційні депутати вимагали, аби Мирослава Королюк уже й негайно ставила питання про відкликання з посади Михайла Середницького, хоча, повторюємося, цього питання у порядку денному не було взагалі. Для початку його треба було б туди внести, а потім вислухати аргументи: чому треба звільнити чоловіка, а тільки потім голосувати. Тобто, депутатів треба якось переконати, що вони зробили неправильний вибір. Ну, не можуть же вони просто так (бо комусь захотілося) голосувати спочатку за пана Михайла, потім – проти. Для звільнення мусять бути законні підстави, одного лиш бажання частини сіл замало. Уявіть собі: звільняють його від обов’язків старости, а він подає до суду. Феміді емоцій не треба, Феміді потрібні факти, на підставі яких звільнили людину з посади.

Аби розрядити ситуацію, Мирослава Королюк пообіцяла емоційній громаді, що неодмінно повернуться до цієї проблеми, якщо юристи вкажуть їй на необхідність повернутися до цієї проблеми. Так і сказала: я не можу щоразу на вимогу тієї чи іншої групи осіб ставити ті чи інші питання, вгамовуючи якісь пристрасті. Звичайно, це справа громади і влади, але якщо питання великосушицького старости будете винесене на сесію, ба більше – проголосоване, то це може спричинити ланцюгову реакцію. Ми переконані у тому, що як тільки знімуть когось із щойно призначених старост, то в інших селах так само підніметься бунт і стануть вимагати заміни очільника. Невдоволених нинішнім життя є дуже багато. Ми б порадили наразі дати собі на стримання, дати новим старостам показати себе, а якщо вони і торби січки не вартуватимуть, то тоді звільняти. Чи з ініціативи голови, чи з ініціативи депутатів, громад. Принаймні, це було б чесно… Сам Михайло Середницький уже після сесії, спілкуючись з нами, сказав, що хотів би подякувати голові ради Мирославі Королюк, депутатам за обрання старостою і навіть своїм критикам – за те, що звернули йому увагу на ті речі сільського життя, які треба міняти.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити