Хідничок – справа тонка…
Влазити поміж сусідські стосунки – справа невдячна. Ми б і у ці не полізли, але діло про хідничок обростає купою паперів: скарги, відповіді на скарги. Про це знає прокуратура, поліція, старосамбірська міська влада і тепер – губернатор області та “Високий Замок”. Спробували поставити крапку, хоча, як видається, не зуміли.
Біля одного з багатоквартирних будинків на вулиці Богдана Сольчаника у Старому Самборі прибудинкову територію під час дощів заливає так, що людям треба йти по бордюрах. Молода жінка, яка там оселилася, розчистила під вікнами шмат землі і висадили квіти – гарно вийшло, ми самі їздили дивитися. Ще й встановила парканець. Другій половині мешканців дому це не сподобалося і вони вирішили, що квітів там не треба, там треба доріжку, якою мають ходити у дощ. І пішли скарги… Зацікавлені сторони зустрілися у мерії – літній чоловік – автор скарги, його сусід-інвалід, міський голова Ігор Трухим і автор цих рядків. Товариство виклало свої міркування. Пенсіонер наполягав на доріжці, Ігор Станіславович зазначав, що там прибудинкова територія і тротуарів ніколи не було. Визнав, що дорогу справді заливає, розповів про зусилля у справі відведення дощівки і наостанок пообіцяв, що, коли більшість з восьми родин, які мешкають у цьому домі, захочуть хідничок, то він навесні зробить. Просто трішки потіснить квітник і люди зможуть ходити. Тротуарної плитки знадобиться небагато… І тут я віртуально заплескав у долоні: вдалося вирішити проблему! Та ба, автор листа до редакції, пан Григорій залишився невдолений. До весни, каже, може не дожити і доріжка потрібна йому уже! А на “уже” Ігор Трухим не згідний, бо на даний час виконати ці роботи не може. Мені залишилося хіба засмутитися, бо пан Григорій, найімовірніше, не заспокоївся.
Я покидав цю тему з відчуттям того, що у кожного з нас нині стільки складних проблем, що тратити сили, здоров’я, нерви на маленький хідничок, якось не випадає. Але ми тратимо… В народі це називається “потрапила коса на камінь”.
Роман ІВАНЧУК.