Чуква пишається Андрієм Куйдичем і пожежною командою. Навіть не знаємо, чим більше…
В об’єднаних громадах тішаться тим, що маючи свої кошти, можуть розвиватися. Голови громад намагаються тепер бути особливо активними, бо довіру людей треба оправдовувати і відпрацьовувати. Тому будь-яка добра подія стає справжнім святом. Наприклад, така як відкриття у Чукві сільської пожежної команди. А чом би ні? Район має своїх рятувальників, а влада об’єднаної громади – тепер така ж, як у “білому домі”, і не мати своїх пожежників – не ґонорово. Чукв’янський війт Василь Янів уже має майже повний владний “комплект” служб.
Треба сказати, тема пожеж для території немаловажна. Років два тому хтось навмисне палив стерню зі скиртами. Але, як кажуть, не було одного щастя, та “підвалило” інше. Є у Польщі повіт Шамотульський, а там старостує пан Кваснєвич. У нього – наше коріння – на цвинтарі у Чукві похований його дідусь. От і потягнуло на рідні терени. Познайомившись з Василем Янівим, відчувши, що український війт хоче, аби нащадкам Кваснєвича було легше жити, вирішив передати Чукві машину пожежної охорони. Передавали довго, з розмитненням, яким займався головний пожежник району Олег Хім’як, з почестями – поляки приїжджали, і машина нарешті за адресою. У п’ятницю в Чукві на підприємстві, яким керує депутат райради Андрій Куйдич, відбулися урочистості. Приїхав пан підполковник з рятувальної служби зі Львова Андрій Ноджак, заступник голови районної ради Андрій Бобак, представник аграрної фірми “Агро-лімітед” Володимир Шегда. Отець Борис освятив машину, потім був гарний концерт, бо свята без пісень не буває. Аби люди не думали, що коли в селі є рятувальна машина, то більше нічого не буде горіти. Але благо в іншому: коли щось запалахкотить, то чукв’янці приїдуть раніше, ніж добереться машина з Самбора. Львівщина лідирує у кількості сільських пожежних команд, а на Самбірщині їх є уже три.
Квартирувати машина разом з пожежниками буде на заводі Андрія Куйдича. Востаннє я був там років два тому, коли приміщення, де все відбувалося, нагадувало розвалюху. Стирчали лише ребра старих комуністичних ферм. І якби за них вчасно не взявся Андрій Куйдич, то можна було б знімати бойовик. Але Андрій Омелянович настільки беручкий до праці, що стара ферма перетворилася у сучасний завод. Знаєте, на вигляд чоловік і не схожий на місцевого “олігарха”, але насправді створив те, що далеко не кожному під силу. На урочистостях і після них Василь Янів так щиро хвилив Андрія Куйдича, що місцями було не зовсім зрозуміло: чи це презентація підприємства, чи пожежної команди.
Мушу пригадати для молодих читачів: свого часу у Чукві був радгосп “Шлях до комунізму”. Комунізму не відбулося. А от протилежність комунізму – капіталізм, схоже, твердо йде чукв’янським шляхом.
…Коли ми покидали село, на одній із присадиб запалили стерню.
Роман ІВАНЧУК.