Що таке сортувальна лінія і чи потрібна вона Самбору?

Тема львівського сміття не вилазить зі шпальт газет, повідомлень в Інтернеті та з голів людей. Андрій Садовий – мер Львова, припідніс її до рівня державної і ображається на те, що ніхто йому не допомагає. Як нам, провінціалам, видається, треба було думати до того, а не після того, коли на фури сміття з галицького П’ємонту в Україні реагують, наче бик на червоне. І мають рацію, бо кому охота бути дурнішим від львів’ян?

Проте, тема не обминула і  Самбір. Протягом останніх тижнів нам телефонують, розповідають, що бачили львівські автівки, що наше сміттєзвалище уже так захаращене, що висипають його мало не біля заводу “Онур”. У те, що львівське сміття могло опинитися у місті, підозрюємо, хоча фактів не маємо. Одного разу, ми писали про це минулого тижня, небайдужі городяни мали продемонструвати нам ті нічні фури, але ніхто не турбував. Зрештою, у четвер наш репортер набрався мужності та поїхав на оглядини нашого сміттєзвалища. Авралу нема – як колись було, так у принципі, і зараз. Тому чутки про те, що львів’яни добираються до “Онуру”, перебільшені.

На київському рівні Володимир Гройсман довірив своєму львівському підлеглому Олегу Синютці вирішити проблему львівського сміття. Олегу Михайловичу, ймовірно, не залишалося нічого іншого, як запросити до обласного центру своїх, тобто мерів міст. Розмова відбулася і судячи з усього, навіть за участі Самбірського міського голови Юрія Гамара. Далі інформація пішла суперечлива. Одні Інтернет-сайти (і вір їм після цього) написали, що начебто наш мер у числі інших погодився приймати львівське сміття і готовий підписати угоду. Інші – з посиланням на Андрія Садового, написали, що мери міст не згідні йому допомогти. Чесно сказати, був би я, не дай Боже, мером, не погодився б. І не тому, що львів’яни запаскудили б наш полігон, а тому, що ми, провінціали, стільки разів просили владу Львова, щоб не переносила нам останню зупинку у Львові з залізничного вокзалу, а пан Садовий відписував, мовляв, ми не вмішуємося у ваші справі, а ви не диктуйте нам, як  вирішувати наші. Тому зупинка біля Метро для нас і надалі залишається кінцевою. А от коли сміття треба вивозити, то Андрій Іванович проситься… Нема-нема. Не дурніші ми за вас…  Як тільки сталася трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, Самбір плече підставив і це було правильно, по-сусідськи. Але з того часу львівська мерія тільки й шукає, куди б приткнути свій непотреб…

Проте, повернувшись зі Львова, Юрій Гамар минулого тижня збирав депутатів, подейкують, спочатку наближених до себе, потім – і наближених, і віддалених. Наближені начебто були не проти підсобити львівському Садовому, а от віддалені – категоричніші. За будь-яких умов, гадаємо собі, пан Гамар без відома депутатів та громади не ризикне взяти на себе одноособову відповідальність і дозволити львів’янам їздити на наші землі. Бо наші активісти такі ж активні, як львівські, і за самоуправство можуть влаштувати Юрію Петровичу судний день…

Але ми б не хотіли так спрощено підходити до проблеми. Адже рано чи пізно і самбірський полігон може стати замалим для нашого сміття і, щоб не повторилися у нас Грибовичі, варто думати про майбутнє. Вихід з майбутньої проблеми, яка так чи інакше виникне, запропонував блогер Богдан Мельничук. Він “нарив” в Інтернеті відомостей про сортувальні лінії. Така, яка б влаштовувала Самбір, коштує від 300 тисяч доларів. Це порядна сума, але зважаючи на серйозні надходження до бюджету і перспективність, можна ризикнути. Крім того, будуть нові робочі місця. Якщо, скажімо, СКП “Об’єднане” придбає таку лінію, то в майбутньому вона даватиме потужний прибуток і підприємство може стати чи не найбагатшим у місті. І тим самим зменшить навантаження на бюджет, який дотує комунальників. У всьому світі сміття сортують і скеровують на переробку. Зрештою, сортувальні “лінії” в Самборі уже діють. Спочатку наші люди (від бідності) копирсаються у сміттєвих баках, виокремлюючи картон, скло, пластик і таке інше… А все, що добирається до сміттєзвалища, потрапляє до рук ромів, які досортовують. Однак цей процес – сортування сміття, можна окультурити і зробити офіційним. Якщо наше місто першим ризикне придбати сортувальну лінію, вважає Богдан Мельничук, то зможе приймати непотреб і з інших міст. Але, підкреслюємо – тільки за наявності переробно-сортувального обладнання. Під той сміттєвий галас, який здійнявся, можна вигравати і якісь екологічні проекти-конкурси, звичайно, якщо влада та громада будуть зацікавлені.

Минулого четверга в ратушу зійшлися на сміттєву тему депутати міськради. Точки зору: приймати-не приймати, розділилися. Але радше всього, зустріч була формальною, бо добровільно-примусово Самбір змусили взяти на себе частку львівського непотребу. Частка, як нам розповіли, 400 тонн. Фахівці підрахували, що то орієнтовно тисяча кубів сміття. Багато це чи мало, нам важко сказати. І яку територію нашого полігону займе Львів, теж не знаємо. У п’ятницю вранці машини зі Львова пішли. Принаймні, наш репортер був на підступах до звалища. Модні машини їхали у той бік. Про якісь торги з львівською міською радою не знаємо нічого, але депутати підтвердили нам, що за кожну тонну обласного центру Самбір виторгував 300 гривень. Так само не відаємо, чи це мало, чи багато… З певних джерел, наближених до влади, стало відомо, начебто у ніч з четверга на п’ятницю угода між Самбором та Львовом була підписана. Скептики, які поставилися з розумінням до львів’ян, тепер сумніваються, чи приїде тільки 400 тонн, чи більше. Хто пильнуватиме “статистику”?

Останнім часом з’явилася проблема з вивезенням непотребу і на території району, а директор районного комунального підприємства Володимир Ковалів був у губернатора Олега Синютки з питанням про сортувальну лінію в Самборі. Самбірщина має своє комунальне підприємство, яке займається вивезенням сміття, проте люди відмовляються укладати угоди. Доходить до маразму: сусіди домовляються поміж собою і у день, коли курсує сміттєвоз, кульочки зносять до однієї брами з усієї вулиці. Їм здається, що так можна перехитрувати. У недалекій Польщі, наприклад, родина, яка не укладає з комунальниками угоди на вивезення сміття, платить шалені штрафи.

Роман ІВАНЧУК.