Літо 1944 року. Недалеко від міста Санока, по обидва береги р. Ослави, в оправі зелених гір, розкинулося лемківське село. До нього, відступаючи перед радянською армадою, заходить підрозділ гітлерівських військ (фашистів). Кінна упряж з гарматою (по-лемківськи – з каноном) завертає в садок біля крайньої хати. За командою старшого солдати відчепили передок, відвели коней і почали облаштовувати вогневу позицію.
У цю мить з подвір’я хати до них підходить чоловік і з командиром обслуги починає розмову. Він недавно приїхав «у відпустку» з Німеччини, куди його вивезли на примусові роботи – тож навчився їхньої мови. Пояснив старшому, що поруч з вогневою позицією хата під солом’яною стріхою. В ній живе велика сім’я , має господарку: худобу, птицю, запаси паші – все це нажите важкою працею рук не одного покоління. Коли москалі виявлять, звідки ведеться гарматний вогонь, то у відповідь знищать все майно. Попросив, щоб вогневу точку влаштувати в іншому місці, де немає хат.
Німець вислухав доводи і перемістив гармату.
Весна 2022 року. В степу під Херсоном, де трави високі і степ навкруги, українське село. Його, повідомив мені знайомий, захопили путінські війська (рашисти). «Господарюють», всюди блокпости, на яких стоять вояки похилого віку, які, можливо, вперше в житті мають справу з автоматом. Біля хат кілька захованих російських танків з літерою «Z» – прикриваються мирними оселями. Для техніки ЗСУ наші жінки плетуть маскувальні сітки.
Між подіями 1944 і 2022 р.р. є деякі відмінності, але й багато спільного – Гітлер і Путін. Перший: не «той мурує, не той будує», а кремлівець «неситим оком за край світу заглядає».
До слова, головним гаслом німецьких нацистів було : «Дойче ібер алєс!» (Німеччина понад усе) і мета раз та назавжди розв’язати «єврейське питання». Закінчилася авантюра крахом фашизму і відтворенням процвітаючої могутньої держави Ізраїль.
Мета путінських рашистів – розв’язати надумане в голові московського фюрера «українське питання» і створення простору для «рускаво міра». Замість маячні та бліцкригу ЗСУ створюють йому бліцкрах.
Логічним завершення цієї війни, якщо зважити на минулий історичний досвід, буде крах рашизму, кремлівському деспотизму і побудова щасливої, процвітаючої України. Їй і слава!.
Мирон ГОЛОВАТИЙ, голова Самбірського ІКО «Меморіал» імені В. Стуса.