Юрію Гамару заважають працювати «любі друзі» і ті, хто втратив вплив на владу
Влада часто “балує” журналістів своїми першими 100 днями роботи, щоб розповісти громаді про перші враження. “Побалували” у п’ятницю і керівники Самбора. Коли ми всілися разом з мером та заступниками і були налаштовані почути такий собі звіт чи бодай розповідь про наміри, то почули від Юрія Гамара трохи інше, мовляв, я вас слухаю, питайте, що хочете. З’явилася пауза, а потім продовження – ну, якщо нема запитань, то радий був вас бачити. Ми теж були раді… Ситуацію врятували колеги з “Новин Самбора” невинним запитанням і розпочалася розмова.
«Високий Замок” не був налаштований на войовничість, критичність, пригадування того, що було, а було всіляке, починаючи з того, що очі-льник міста назвав журналістів “писаками”. Запитання колег до мера не були гострими, але, треба сказати, і відповіді були не надто конкретними і упевненими – більшість тем, яких торкалися, у Юрія Гамара були у процесі розгляду, вивчення… Як ми збагнули, конкретних результатів наразі не так багато. У одному місці мер зізнався, що почасти не дають зосередитися “любі друзі”, або ті, які втратили вплив на владу. І взагалі, найслабша і найсильніша сторони у роботі – це люди. Бо інколи замість того, щоб займатися стратегічними справами, треба влазити у якийсь дріб’язок…
А перше запитання до міського голови стосувалося того, чи радіє він від своєї команди. Каже, що підбором кадрів задоволений. Зараз легше, бо є заступники, а на початках, коли звалилося багато проблем, було непросто, адже керівництво містом провадили тільки він та секретар ради Юрій Дмитришин. Хоча потім Юрій Петрович говорив і про інше: деякі працівники ратуші покидають ратушу – хтось сам хоче йти, хтось їде працювати у Київ, хтось йде на пенсію. Перепитали, чи, бува, не під чиїмось тиском вони так чинять, і мер зазначив, що з кожним персонально розмовляв, ніхто не скаржився. Заразом згадав і пікантну ситуацію з колишнім директором дев’ятої школи Всеволодом Горняткевичем. Чоловік на роботу не ходить, а зарплату отримує (ми так зрозуміли, згідно з рішенням судів). Звісно ж, це непорядок. Зайшла мова і про директора гімназії. Там на цю посаду на конкурс подала себе лише викладач Світлана Якубовська. Підсумовуючи кадровий блок питань, ми збагнули, що на владні посади з’являються вакансії.
Поговорили про асфальтний завод та землі для вояків АТО. Частину з того, про що йшла мова, ми згадували в інтерв’ю з радником міського голови Ярославом Кузьмяком у минулому номері. Міркування Ярослава Степановича мало чим відрізняються від міркувань Юрія Петровича, тому не будемо губити часу. Про завод. Обіцяємо повернутися до теми, коли вже хоч щось зрушиться з місця, коли стане відомо, що дорожня фірма “Онур” справді до нас прийде, що підуть гроші у бюджет і будуть робочі місця, бо наразі все виглядає так, що медалей з металу ще не вилили, а нам вже на грудях місця не вистачає… З приводу пляців для воїнів. Влада каже, що все буде гаразд, ображених не буде, проблема зніметься. А нам більше нічого і не треба – головне, щоб не було соціальної напруги, а члени родин вояків не змушували нас вислуховувати емоційні розповіді про те, що влада гальмує їм виділення землі, а якби залишилися попередні керівники міста, то уже б гравій на фундаменти возили… Багато уваги приділили парковій зоні так званого парку культури – там влада хоче наводити порядок, як і на території сільського вокзалу. І хоч ми знаємо, що земля належить Самбірському АТП-14608, проте є ще один інвестор, здатний разом з Іваном Романяком окультурити територію. Будуть піднавіси на автостанції на Валовій, ратуша продовжить ремонт доріг і тротуарів. Ряд питань торкався співпраці з районом. Пан Гамар підкреслив, що у нього ділові стосунки з очільниками району Миколою Фреєм і Віталієм Кімаком. Спільно доведеться займатися проблемами медицини, бібліотек, моргу, розширення кладовища. Всі ці, як і багато інших стратегічних проблем, про які йшла мова, у Юрія Гамара, як ми збагнули, у процесі вирішення. Хоча момент, який можна віднести до заслуг, вартує уваги. Комісія міськради, бореться з нелегальними робочими місцями, сказала, що 24 місця витягнули з тіні. Зуміли профінансувати зарплату та стипендії двом самбірським коледжам… Згадали очисні споруди – набридло… Кожна нова влада каже, що попередники нічого або майже нічого не зробили, а от ми… Минає час і до ратуші приходять інші і все починається знову. Тема тягнеться з далеких часів радянської влади… Юрій Гамар згадав про свої перспективи, підкресливши, що про вибори не думає, а просто працює для громади… Прийдуть вибори, то і з’ясується…
Далі, щоб довго не розписувати, буквально тези від Юрія Гамара. Небезпечний борщівник на березі Дністра важко побороти, бо він є скрізь… Щоб діти не матюкалися, їх треба виховувати ще з садочка, а потім підключати церкву, школу. Портрети Героїв треба забрати з вулиці Валової на Площу Пам’яті чи на цвинтар, бо зі зверненням прийшла у ратушу матір Героя Вадима Суского… Йдуть перемовини з датчанами про будівництво підприємства на 2,5 тисячі людей, тільки де тих людей набрати?.. Юрій Гамар ні разу не зустрічався з народним депутатом Андрієм Лопушанським, а тому співпраці нема ніякої… Наш народний депутат А.Лопушанський матиме в Самборі осідок у приміщенні жеку №1, там же відкриють приймальню нардепу Ірині Сусловій, хоча важко сказати, чим їй приглянувся наш регіон, бо якщо всі інші нардепи захочуть мати прихисток у Самборі, то приміщень не вистачить… Родинне помешкання Горницький звільнять, а бюджет виділив 100 тисяч гривень на ремонт будівлі на Кобільника, куди переселять мешканців з оселі Горницьких… Мер підкреслював, що не нарікає на попередників, але кілька разів все ж згадував… З нашої точки зору, хвороба нарікати на тих, кого змінили, після 100 днів, як правило, проходить і треба відповідати за себе. Але маємо таке глибоке відчуття, що в Самборі хвороба може бути затяжною… Ось це, здається, все те найголовніше, про що йшла мова. Міський голова обіцяв такі зустрічі кожного місяця.
Роман ІВАНЧУК.