«Око», яке виконком видів в одному місці

За що я як журналіст люблю свій княжий город Самбір, то за вміння його нинішніх “князів” продукувати конфлікти там, де їх нема. У зв’язку з тим жоден наш номер не обходиться без розмірковувань про діяльність влади, а одна з газет, судячи з усього, буде жити довго, бо тем не бракуватиме. Принаймні, на цю каденцію.

Свіжа тема з давнім душком. Колись ми писали про те, що при виконкомі задля того, аби наблизити цю структуру до народу, треба створити громадську раду з громадських організацій. Її лідер, якого визначать самі активісти, має право ходити на виконком і бути таким собі “оком народу”. Чесно сказати, від того “ока” мало що б залежало і якби його обрали відразу, то ніхто б не дізнався, що громадська рада при виконкомі взагалі існує. Але тоді це б не був Самбір… Першого разу, коли вісім громадських організацій зробили ставку на людину нардепа Лопушанського Ігоря Несторака, виконком, який мав лише формально з цим погодитися, не погодився. Процедуру почали знову. Організацій уже з’явилося більше – як і хотів цього мер Юрій Гамар. Там були всілякі осередки, починаючи від товариства тверезості і закінчуючи “Полонезом”, причому, були і такі, які лояльно ставляться до ратуші… Ну, не обрали тоді Ігоря Несторака – не треба. Чоловік він тямущий у справах державотворчих, а тому, щоб не заважав виконкому “будувати державу”, ліпше придумати процедуру повторного пошуку “народного ока”. Минулого тижня склад громадської ради знову винесли за засідання міськвиконкому для формального голосування, але члени виконкому не проголосували. Точніше, так голосували, що двох голосів забракло. Тому цілком оправданою виглядає офіційна відповідь прес-секретаря міськради Галини Карванчик про те, що “питання не набрало потрібної кількості голосів”. Чому не набрало, можемо тільки здогадуватися. Складається якесь дурнувате відчуття того, що виконкому не потрібен громадський контроль. А те “око” – чи своє воно, чи опонентів, виділи в одному місці.

Роман ІВАНЧУК.