Дубляни зекономили Самбору 6 мільйонів

“Богу дякувати, скінчилося”, – сказала нам медсестра Дублянської лікарні по закінченню урочистої імпрези. Вона мала на увазі ремонти, які колектив сам і провадив, без бюджетних грошей. Хоча нам хотілося відповісти: все тільки розпочинається. Розпочинається робота у новому статусі, бо з початку серпня сюди заселять інший контингент хворих.

Роками пам’ятаю, що в колишній Дублянській лікарні було 111 працівників, а хворих у рази менше. Лічниця слугувала прихистком для хворих, немічних старих людей, яким взимку ніде було діватися. Така правда, що нависала над лікарнею. У районі говорили про те, що коли комусь і треба “хірургічного втручання”, то якраз Дублянам, які ніяк не знаходять себе на медичній карті Самбірщини. Тодішній голова РДА, а нині голова бюджетної комісії облради, до речі, дублянський родака Олег Домчак, пішов на непопулярні кроки: вдалося скоротити кілька десятків людей. Що це означає в рідному селищі, не важко прогнозувати, але жорстокий  крок був вимушеним. Потім йому вдалося знайти однодумців і запропонувати капітальну споруду в Дублянах головному лікареві Львівської обласної лікарні відновного лікування Миколі Кончаловському, який би створив тут своє відділення, наповнив обладнанням, перевчив медперсонал під свої стандарти. Михайло Гичка – голова медичної комісії облради погодився з цим, хоча казав, що переконати колег з медичної комісії було непросто. Адже у кожному районі з давніх часів залишилися такі ж “Дубляни”. На завершальному етапі переконувати довелося і керівника обласного департаменту фінансів Олега Демківа, який казав, що грошей в обласному бюджеті бракує, а тому брати на себе ще й “дублянський віз” – не можна. У бій пішла “важка артилерія”. Керівник департаменту охорони здоров’я Ірина Микичак висунула йому свій аргумент: я господарка медицини області і ліпше знаю, де і що має бути. Такі лікарні, за задумом пані Ірини, мають бути не у Львові, куди хворим треба добиратися, а на місцях. Дубляни перші, які наблизилися до людей і там проходитимуть реабілітацію люди зі Самбірського, Старосамбірського, Турківського, Дрогобицького районів за скеруванням з області. Цю ідею висловлював і присутній на відкритті лікарні у Дублянах народний депутат України Ярослав Дубневич – такі послуги мають бути найбільш наближеними до пацієнтів. І назвав наступне відділення – у Любені Великому.

До слова, ще перед освяченням оновленого приміщення Ярослав Дубневич провадив нараду з представниками місцевої влади на тему медицини. Для початку ствердив, що госпітальний округ обов‘язково буде у Самборі. Але госпітальний округ – то не просто ґонори лікарів, то – наповненість і апаратурою, і добрими фахівцями, і розумна оптимізація. Тягнути все те, що залишилося з колишніх часів, фінансово уже не вийде. Стоматологи, які давно працюють у власному бізнесовому режимі, мають стати законними бізнесменами. Інші будівлі мають шукати собі ту справу, яка буде корисною пацієнтам – відкривати хоспіси, реабілітаційні центри, приватні структури. Всі ті, як сказав Ярослав Васильович, “приліпки” до лікарні мусять себе знайти, а сама ЦРЛ має стати центром медицини. Але для того, щоб все так було, підкреслив нардеп, міській владі треба займатися не популізмом, а реальною справою.

Після благословення священиків виступала завідуюча відділенням Уляна Ничай. Ця молода і дуже беручка лікарка надто багато зусиль доклала до того, щоб врятувати лікарню, хоча мусить собі взяти коротку відпустку для благородної справи – народити дитя. Подякувала усім, хто їй допоміг, – Ярославу Дубневичу, Олегу Домчаку, Михайлу Гичці, Ірини Микичак, керівникам району Віталію Кімаку та Миколі Фрею. Зробили багато, навіть, уявіть собі, відремонтували ліфт, який не їздив більше двадцяти років. Про все інше обладнання розповімо згодом. Згадала, до слова, керівника Новокалинівської об‘єднаної громади Богдана Юзвяка, який дав на ремонт лікарні 120 тисяч гривень. Це уже потім ми випитували у Богдана Осиповича, навіщо йому така щедрість на не його території. Від–повів: знає, куди вкладає гроші, знає, що його люди там будуть сповна отримувати потрібні послуги. Ми його за язик не тягнули, він сам продовжив розмову: мені, каже, ліпше свої гроші за своїх людей перераховувати у якусь львівську лікарню, бо там буде толк. У Самбірську – не поспішає, бо невідомо, за що платить: ні медикаментів, ні нормального харчування… Чомусь дивно стало, що на такій поважній імпрезі не надали слова голові Дублянської об‘єднаної громади Роману Когуту – він же першим мав бути. Проте, нам пояснили, що у часі ремонту шпиталю війт нічим не долучився, хоча до нього зверталися. Нас це трохи здивувало…

Ярослав Дубневич згадував, як ще років п‘ять тому разом з командою брався за відновлення Дублянської лікарні. І дах перекрили, і автівку купили, і гуманітарку возили. Мені тоді думалося про інше: навіщо вкладати все це добро у лікарню, яка в принципі не має перспективи? Виявляється, добру перспективу малювали ще тоді… З приводу майбутнього місцевої медицини Ярослав Васильович зазначив: якщо жити за принципом “все пропало“, то все і пропаде. Треба рятуватися… І похвалив районне начальство, яке взялося за первинну ланку медицини – амбулаторії і ФАПи. Головний лікар області Ірина Микичак зазначила, що для тієї півсотні медпрацівників, які є, настають нелегкі часи, бо відновного лікування потребує дуже багато людей. Зокрема, наголосила на тому, що в області 20 тисяч вояків АТО, які потребують реабілітації, 300 родин загиблих, які так само приїдуть сюди. Поважний гість імпрези Михайло Гичка – головний лікар обласної клінічної лікарні, підтримав цю ж тезу, мовляв, чисті ліжка, гарні палати, розмаїті процедури – це чудово, але не стіни лікують, а щирість і співчутливість медперсоналу.

А тепер трохи медичної арифметики. Дублянська лікарня “зістрибнула” з казни загальної медицини Самбірщини. Якби вона і далі перебувала під дахом Самбірської ЦРЛ у такому вигляді, як була, то тягнула б зі спільного гаманця 6 мільйонів гривень. А оскільки тепер вона на обласному фінансуванні, то, вважайте, зекономила для ЦРЛ кругленьку суму. Будь-які нарікання на те, що через відкриття оновленого шпиталю у Дублянах страдають лікарі у Самборі – абсолютний популізм, зазначили керівники Самбірщини.

Роман ІВАНЧУК.