Неформальний «Шипіт» Романа Симовича – острівець повної свободи
Минулого разу ми розмірковували про те, що відпочинок у часі відпусток стає занадто дорогим задоволенням і далеко не кожен може влаштувати собі дозвілля… Але, виявляється, є хитруни, яким вдається обманювати бідну долю. «Бідну» – бо журналісти у нас ніколи багатими не були. Наш колега Роман Симович сам влаштував собі свято відпочинку, який обійшовся йому у півтисячі гривень, та ще й решту привіз.
ОДНОГО разу він похвалився у соціальних мережах, що спакував рюкзак і вирушає на незабутні дні у Карпати. Трохи знаємо Романа з його неформальними поглядами на життя, тому прикинули відразу: видно, задумав потинятися горами самотужки і послухати тишу – бувають же у людей дивацтва. Але вийшло все з точністю до навпаки, бо насправді їхав на зліт неформалів у село Подобець. Коли, знаєте, майже офіційний журналіст долає купу кілометрів, щоб пожити у буденній обстановці, то це заслуговує на повагу. Колись ця територія слугувала базою відпочинку для військовослужбовців, а потім її облюбували неформали – хіпі, панки, мандрівники, нудисти, такий собі набір субкультур… Одне слово, їдутьусі, хто відрізняється від нас з вами у повсякденному житті. Люди мають свої захоплення, інтереси, бесіди, пісні, мають своїх героїв чи антигероїв, а коли сходяться разом, здобувають тисячу цікавих розваг. А щодо участі журналіста у такій тусовці, то Роман авторитетно ствердив: і серед нашого брата бувають неформали і, як свідчення, назвав двох справжніх редакторів, які так само тусували, був навіть племінник відомого мера Черновецького, що, очевидно, додає фесту особливого колориту та авторитету. У Романа захоплення «мандрівник» і він переконаний у тому, що навіть короткий відпочинок з однодумцями далеко від дому – заряд бадьорості на увесь рік. Цьогоріч фестиваль «Шипіт» зібрав 5 тисяч народу не тільки з України, а й різного віку – були барабани, традиційна величезна ватра, довкола якої усі бігають у хороводах, було збирання грибів, гулянки, поцілунки… Тут ніхто нікому не вичитує моралі, ніхто ні на кого не звертає увагу, нема начальників чи начальниць і можна робити усе, що заманеться. Така собі територія свободи…
Може наступного року, а фестиваль традиційний, і журналісти нашого видання поїдуть за свободою у Карпати: принаймні, розповідь Романа нас зачепила… Залишилося мало – придумати собі щось неформальне…
Роман ПОГОНИЧ.