Нове місто тепер буде забивати голи не у перекособочені дерев’яні ворота

SambirWZ
26

Нове місто тепер буде забивати голи не у перекособочені дерев’яні ворота

Десь побачив оригінальне фото: сільський стадіон з перекособоченими дерев’яними воротами і підпис приблизно такий: колись не було мобільних телефонів, але ми знали, де всі наші друзі. Тепер є телефони, а не знаємо, де і хто… Перебільшення, звичайно, але правдиве. Нині діти так захопилися усім електронним, що невдовзі почнуть забувати, як і хто виглядає.

Молоде покоління, крім того, виростає кволеньким, медики, які працюють на військкоматах, скаржаться, що уже в ранньому віці у юнаків відхилення. Тому цілком правильно підмітив керівник департаменту молоді та спорту Львівської ОДА Юрій Майборода, що коли нині одну гривню вкладати у розвиток фізкультури і спорту, то у майбутньому не доведеться вкладати 8 гривень у лікування нездорових. Сказав про це у день відкриття майданчика зі штучним покриттям у Новому місті… Коли я приїхав на новосілля разом з депутатом обласної ради Михайлом Гичкою, головою райради Тетяною Терлецькою та першим заступником голови РДА Русланом Пупою, очам не повірив. У Новому місті був востаннє на початку вересня і на великому стадіоні ще й натяку не було на те, що тут буде такий красень-майданчик, але ж є. Постаралися, як підкреслив війт Петро Куляс, будівельники Петра Курія. Все зробили на найвищому рівні… Виявляється, хтось в області відмовився стелити у себе штучне покриття, бо начебто змоги не мав, і тоді Михайло Гичка підсунув Нове місто і програма «Спортивний майданчик» спрацювала. Взагалі, з кіл, близьких до обласної ради, відомо, що як тільки мова заходить за Старосамбірщину, Михайло Михайлович готовий вирвати «все і з коренем». Ну, не дивно, він єдиний представник обласного «парламенту» від району… Тетяна Терлецька та Руслан Пупа говорили про те, що у районі це уже п’ятий майданчик – чи не найбільше в області.

Якщо вже цитуємо великих людей, то чому б не згадати і народний поголос. Народний поголос, як тільки розпочалися підготовчі роботи, почав твердити: то що, в об’єднаній громаді уже всі проблеми вирішені, бракує тільки спортарени? Таким людям навіть не заперечиш, бо навіщо? Ніяк не поясниш їм, що стадіон – це інвестиція у здоров’я дітей. А всі проблеми і відразу не вирішити… Мушу віддати належне голові об’єднаної громади Петру Кулясу, який доволі беручкий до роботи і, якщо є змога створити землякам таке благо як спортивний майданчик, то треба брати, бо потім не буде. На освячення прибули 4 команди – Библо, Нове місто, Боневичі, Нижанковичі. Ми не перепитували, хто з них переміг, та це і не важливо. Дуже хочеться, щоб поле не пустувало, щоб тут завжди було людно, причому, не тільки від юних, а й старших пацанів, які пройшли футбольний вишкіл ще на сільських стадіонах з перекособоченими воротами та коров’яками на живому газоні.

А наприкінці не можу не згадати, що місцевий священик пан Володимир опечалено говорив про те, що у 2001-му в Новому місті було 870 осіб, а зосталося 285. Одні померли, інші виїхали. Священик – оптиміст і хоче, щоб та ж кількість повернулася. Стадіон, певна річ, не врятує демографії, але нехай буде… До речі, про дітей. Дорогою до Нового міста заїхали на оглядини реконструкції дитячого садочка «Казка» у Добромилі. Реконструкція – це тільки називається, насправді, добудували ще один корпус завдяки тому, що виграли проект обласної ради. Михайло Гичка як куратор дав будівельникам цінні вказівки, а міський голова Юрій Петрик розповів, що нині в Добромилі близько сотні діточок чекають на місце у садочку. Діючий заклад переповнений на 30 відсотків, але вихователі не домагаються додаткової платні, а батьки миряться – тісно, але всім добре.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар