Прапори, що обпечені сонцем і порвані вітром…

Самбірянин, студент-медик Володя Юричко одним із перших одразу після Майдану подався на схід воювати. І був одним із перших “айдарівців” та наших земляків, який загинув… У неділю виповнилося рівно три роки, як перестало битися серце патріота…

На цвинтарі біля могили зібралися найближчі – родичі, приїхали студенти та викладачі Київського медуніверситету імені Богомольця, “айдарівці”, були представники районної влади… Зрештою, батько Героя Володимир Юричко розповів, що нікого навмисне не кликали: хто пам’ятав, хто хотів – той і прийшов помолитися…

Однак голова РДА Микола Фрей, який приїхав у неділю, щоб підтримати батьків, залишився прикро вражений іншим: і смітники на території кладовища були переповнені, і довкруж сміття немало. Каже, соромно перед гостями. Ми собі подумали про те, що в суботу, ймовірно, сумлінні родичі померлих прибирали могили, а вивезти хмиз та старі вінки комунальники не встигли. Але це ще не так страшно… Гірше, що над  Меморіалом прапори – уже вицвілі від сонця та порвані вітром. І це справді ганебно. Микола Фрей додав, що попросив свою заступницю Лесю Ленартович у понеділок вранці замінити знамена на цьому святому для кожного з нас місці. Ми не будемо нині писати, хто б мав пильнувати прапори на Меморіалі Слави, бо цим людям пиши – не пиши, все одно байдуже.

Роман ІВАНЧУК.