У Грибовичах сміття, а в Самборі – емоції

Трагедія, яка сталася на львівському смітнику, докотилася до нас проханням обласної влади на якийсь час приймати у Самборі львівський непотреб. На таке ж прохання відгукнулися і інші міста області, бо ми вже так навчені, що треба одне одному допомагати у гірку хвилину. Отож, на наші сміттєзбірні почали їздити львівські автівки. Загалом громада з розумінням поставилася до проблеми і, гадаємо, мер Юрій Гамар вчинив правильно.

Є відповідна угода, Львів за своє сміття плать по 26 гривень за куб і не бачимо у цьому якихось проблем. Дзвінки обурених мешканців ми парирували саме цим аргументом і нам здавалося, що на другому кінці проводу нас розуміють. Зрештою, можна подумати, що ще хтось, крім самих комунальників, колись переймався розмірами нашого сміттєзвалища. Інше питання, що довго так продовжуватися не могло, позаяк і самбірське сміттєзвалище не безрозмірне. Гадаємо, ситуація, яка склалася у Грибовичах, має відгукнутися для самбірян і іншою темою – треба шукати інвестора, готового зводити у нас сміттєпереробний завод. У світі це престижний бізнес і, якщо знайдеться іноземний капіталіст, готовий вкладати свої гроші у наше сміття, то йому треба лиш аплодувати. Не складно зайти в Інтернет і побачити закордонні переробні заводи – невеличкі, тихі, не смердючі. Але, як нам відомо, інвестор, якщо і захоче прийти, то потребуватиме великої кількості сміття. Чи зможе Самбір його стільки виробити – питання складне. Очевидно, виграє справу той мер з довкілля, який першим зголоситься пустити до себе інвестора, щоб збирати сміття з усього довкілля. Якби це був Юрій Гамар, то місто вписало б його ім’я у свою історію не лише дрібними містечковими конфліктами…

Але повернемося до Грибович і Львова… Ми мешканцям обласного центру, навіть не їм, а їхній владі, підставили плече в гірку хвилину, а вони (такі-сякі) не хочуть нас чути і у Львові кінцеву зупинку наших маршруток прагнуть перенести на передмістя Львова біля Метро. Правда, нечесно?

Роман ІВАНЧУК.