У Сприні мінімаркет – як на Мальті,
авторитетно запевнив голова облспоживспілки Михайло Ванівський
Ще року не минулого з того часу, коли у Сприні у часі святкування чергової річниці УГВР, відбувалися “Ігри Нескорених”, на які приїхали підлітки зі сходу України.
Все відбулося чудово, тільки в одного чоловіка на Самбірщині залишився зіпсований настрій. Ви не повірите, у голови райспоживспілки Володимира Малецького. Йому доповіли, що у часі “Ігор Нескорених” у магазині відчутно зріс виторг, бо діти бігали до магазину за смаколиками. Володимир Володимирович уявив собі свій магазин – прогнилий, з підлогою, яка вгиналася, з зовнішнім виглядом, який марафетили, що, напевне, за часів соціалізму, і йому стало зле. Це ж треба: приїхали чужі діти зі світу і побачили таке неподобство. І хоч на магазині нема вивіски, що то господарство Малецького, але є знак кооперації. Для пана Володимира що прізвище, що назва фірми – одне і те ж – гідність. Приїхав у Сприню і подивився на магазин не своїми очима, а очима заїжджих. Порадився з колективом і вирішив засукати рукави.
“Засукати рукави” – скромно сказано, бо вчепившись до даху, дійшли, як кажуть, до фундаменту. Усе прогниле довелося знищити, залишивши хіба стіни. Реконструкція тривала до минулого тижня. День у день там працювали будівельники, а робочим кабінетом для голови райспоживспілки стали спринські терени. Одного разу Володимир Володимирович зізнався, що тамтешнім продавцям приніс певні незручності виключно тому, що жили тихо-мирно, далеко від начальства, хоча і у страшному магазині, а той (Малецький) прийшов, все розбомбив і торгувати треба у якійсь підсобці…
Я уже одного разу казав, що усе, до чого береться голова райспоживспілки, приречене на успіх. На свято успіху – відкриття магазину, я прибув у товаристві напрочуд шанованих людей – керівників району Миколи Фрея та Віталія Кімака, голови облспоживспілки Михайла Ванівського. Якщо дві перші особи традиційно бувають на таких імпрезах, бо у влади і кооперації – давні дружні стосунки, то Михайло Михайлович, повірте, на будь-що не їздить. Якщо вже він є, то це подія рівня області. Пан Ванівський приїхав зі своїми заступниками, щоб укотре їм показати, як його рідна Самбірщина справується з торгівлею. І тут пан Малецький, можна сказати, влип, бо заступники, побачивши новий магазин, вирішили, що найближчим часом привезуть до нас деяких голів райспоживспілок області, щоб показати їм, як треба працювати. Показати, звичайно можна, поділитися досвідом – треба, кооператори приймати гостей уміють, але це знову клопіт для колективу.
На відкриття магазину прийшло дуже багато сельчан, для яких, як з’ясувалося, це крута подія. Місцевий священик на радощах виповів, що нарешті і над їхньою малою, далекою і гірською Спринею Бог змилосердився – відремонтували міст, зробили трохи дороги, а тепер ще й відкрили оновлений магазин. Керівники району дали зрозуміти громаді, що райспоживспілка – це та структура, яка не завдає їм клопоту, а скупуватий на відверту похвалу Михайло Ванівський зазначив, що колектив пана Малецького входить у п’ятірку найкращих спілок Львівщини. Хоча міг би сказати інакше: найкраща. Товарооборот – більше 30 мільйонів у рік і близько двох мільйонів платять податків та інших обов’язкових платежів (ці цифри легко пишуться, але за ними титанічна і щоденна праця кожного кооператора зокрема). Михайло Михайлович порівняв спринський магазин з маркетом на Мальті (острів у Середземному морі), звідки він щойно повернувся як делегат всесвітнього з’їзду кооператорів. Так і сказав: нічим не відрізняється… Голова громади Люба Ковалик не втаємничувала радості, бо тепер на її об’єднаній території – п’ять мінімаркетів від райспоживспілки. До слова, акурат перед відкриттям, коли вона побачила, який красень-магазин “намалювався”, а яка паскудна дорога до нього, запросила підприємця Володимира Комаровського і зашутрували шмат дороги від спринської траси до самого торгового центру. І навіть рови по обидва боки викопали – щоб вода стікала. Зі слів самого пана Малецького, наші люди, які живуть у селах, важко працюють і заслуговують на право прийти у чистий магазин з розмаїттям товару та відчути себе, як на Мальті, де був Михайло Ванівський. Європу треба будувати і у таких маленьких селах…
Яку суму кооператори вклали у спринський магазин і коли вона окупиться, ми не питали. Але точно знаємо, що це є та інвестиція, яка буде працювати багато десятиріч. І це є та візитівка кооператорів, якою вони щиро пишаються. Думаю, жоден приватний підприємець не ризикував би вкладати такі суми у такі села, але у цьому і є “фішка” кооператорів – не прибутки вже і відразу, а робота на перспективу, яка однаково окупиться… Треба сказати, місцевий люд оцінив інвестиції кооператорів. Як тільки поважні гості пішли пити каву, усі ринули до крамниці і горнули звідти все так, ніби завтра магазин мають закривати. Та ні, він там надовго, бо Сприня з її УГВР та напливом східняків стає привабливою.
Наостанок. Відкриття магазинів “ЛеоКС” традиційно відбувається за участі дітвори, бо тільки того дня “на халяву” дають морозиво і то по багато в одні руки. Зграйка дівчаток оточили хлопчиська і дорікнули: “Видиш, який ти є, до школи не прийшов, а на відкриття магазину прийшов…” Я не применшую ролі школи у житті підростаючого покоління, але маю право порівнювати сільський магазин з храмом науки…
Роман ІВАНЧУК.