Читаєш книжки – отримуй премію
Інколи охота втекти від суєти суєт, набридлих проблем, ґниравих співрозмовників і такого всілякого. Не знайшов нічого іншого, як піти у дитячу бібліотеку в Самборі – тим паче, випала гарна нагода…
РІЧ у тому, що самбірський лікар і поет Петро Волошанівський уже п’ять років поспіль влаштовує конкурс серед юних читачів. І щоразу їх стає більше, і хоч це відчутніше спустошує кишені мецената, але він від того тільки радіє. Треба розповісти, як це все виглядає. У читальній залі збираються юні читачі, які діляться враженнями від того, що прочитали. Попервах я собі думав, що буде дуже нудно, ач ні – дітлахи не тільки коротко розповідали про те, що прочитали, а й про те, який урок собі взяли, які висновки з прочитаного і як їм це допомогло розібратися у тій чи іншій ситуації. Діти направду дуже творчі, розумні, кмітливі, щирі у своїх висловлюваннях. Мені й самому захотілося щось почитати, бо останнє, що здолав, згідно з законами давньої дружби, то книжку Миколи Сенейка «Долекрут. Запізніла сповідь». Взагалі, читати треба – це прописна істина, бо без книжки людина – ніхто. Діти, які презентували себе, так само, як інші, люблять Інтернет, ігри і все інше сучасне, але книжка однаково залишається книжкою, бо мудрості додає. Зверніть увагу, не розуму, а мудрості. Тепер час назвати спікерів бібліотечного дійства. Вікторія Циркот, Ірина Яцик з Самбора, Софія Фляк з Ваньович, Надія Петляківська з Вістович, Анастасія Жук з Вощанців, Ярина Страхоцька з Городища, Божена Кушкевич з Дубрівки, Христина Кульчицька з Кульчиць, Діана Філоненко з Михайлевич, Марія Любінська з Нагірного, Ростислав Козачок з Новосілок, Ольга Качинська з Никлович (третє місце), Богдан Гурський, Максим Вайда з Ралівки, Марія Дейнека з Роздільного (друге місце), Марта Барабаш зі Стрілкович (перше місце). Я поняття не маю, за яким принципом поважне журі визначало ліпшого читача, бо нас у святая святих – кімнату для нарад, не пустили, але у моєму розумінні найкращими були усі. Хоча сума винагород різнилася – 700, 500 і 300 гривень. Іншим – по сотці… Я набрався мужності і вирішив, щоб наступного року до мецената Петра Волошанівського, який направду творить добру справу, долучився преміями читачам і наш письменник Микола Сенейко. У всякому випадку, цій пропозиції він не перечив. Ще одне міркування, яке мені віддавна не дає спокою – чому серед найкращих читачів (вважайте, людей мудрих) переважаючу більшість становлять дівчата, а потім нами не найкраще керують… чоловіки.
Роман ІВАНЧУК.