Якщо щось схоже на стрілківський «Емаус» буде у Самборі, то моральний авторитет міста виросте

Кілька освітянських приміщень на вулиці Чайковського у Самборі більше року тому волею влади передали в оренду Самбірсько-Дрогобицькій єпархії УГКЦ для створення там дитячого садочка та початкової школи з християнським напрямком вихованням.

РАНІШЕ, треба нагадати, на цю місцину претендував один з колишніх міських голів, мовляв, якщо я лідер громади, то маю право на таку розкіш. Але не вийшло. Будівлі і далі залишалися освітянськими, хоча вони не витримували випробування часом і нищилися. Дійшло до того, що дітей довелося виселити, а приміщення бовваніли, наче нікому не потрібні… Мусимо визнати, і єпархія відтягувала з ремонтами чи реконструкціями. Відповідальним за об’єкт став самбірський священик Любомир Григель. Позаяк роботи гальмувалися, і до редакції, і до влади приходили інші люди: пропадає добро, віддайте тим, хто задіє територію. В ратушу прибула навіть багатодітна сім’я з проханням відібрати від священиків і передати їй. Хоча, як нам потім повідомили, одна справа взяти приміщення в оренду, а зовсім інша – виробити документацію. Цей процес, як правило, тривалий. І ось нарешті приблизно місяць тому будівельники, порозганявши звідти місцевих пияків і наркоманів, взялися до праці і розпочали, як годиться, з даху.

Аби більш-менш уявити собі, що тут буде, отець Любомир запросив нас у релігійно-молодіжний центр Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ у Стрілки. Територію під центр обрав владика Ярослав Приріз, який давно і щиро пильнує християнське виховання молоді, мовляв, це добре, що далеко від цивілізації. Та й назва знайшлася якось сама по собі. «Емаус» – це місце, у яке запросили одного разу Ісуса Христа Його Учні… Я знав, що коли уже везуть кореспондента, то там все відчищене, відпуцоване і взагалі – прекрасно. Але те, що побачив, мене направду щиро вразило. Стоїть сучасна триповерхова споруда з фасадами, ремонтами, обслуговуванням, меблями, кухнями і всім іншим з розряду «Європейський стиль». Така споруда, не сумніваюся, прикрашає гірське село Стрілки і, як нам стало відомо, місцеві обивателі дуже радіють, що у них таке є. Скажу більше: якщо у Самборі віддали будівлі на вулиці Чайковського в оренду за одну гривню (символічно), то приміщення у Стрілках місцеві люди просто подарували єпархії як свої майнові паї. Пам’ятаєте, коли у наших селах валили колгоспи і створювали невідомо що, людям належав майновий пай у спільно нажитому добрі. В селах, які не думали про майбутнє, ферми, тракторні стани і все, що стояло, порозбирали на цеглини і понабудовували собі мурованих виходків на обійстях. Мудрі селяни не розбирали до фундаменту будівлі, а пробували знайти їм застосування. Як от у Стрілках: ми вам віддаємо просто так, а ви хоч збережіть. І от над колгоспною контрою звели ще один, третій поверх, а відтак окультурили і будівлі, і територію. Поруч збудували капличку дерев’яну у Бойківському стилі. І хоч вона ще не викінчена, але Богослужіння тривають. Капличка – це те, без чого не обійтися у релігійному молодіжному центрі. Далі наш екскурсовод, отець Любомир, показував спортивні майданчики, розповідав, які ще добудують… Та найбільше пишаються невеличким басейном з підігрітою навіть влітку водою. Якраз у той самий час, коли ми там гостювали, значно бажанішими були інші гості – 35 дітей зі Сідого та Городища, якими опікувався їхній священик отець Володимир. Це ж драйвово – забрати зі сіл усіх дітей, вивезти на Підкарпаття, влаштувати їм гарний відпочинок та провести духовні бесіди. Це гуртує, зближує, це вчить бути добрими та милосердними.

Якщо б написав, що ґречні господарі нічим не пригостили, ви б все одно не повірили. Спробував дитячий обід. Мушу визнати, що журналісти балувані різними кухнями, але порція та смак страв у Стрілках припіднесли б до розряду ресторанних.

Про центр знають в усій державі і тут гостюють представники греко-католицьких громад з усієї України, та ба, навіть з Донецької області. Повірте, поняття не мав, що там є греко-католицькі храми. До речі, графік наповнюваності відпочивальниками тут дуже чіткий. Отець Любомир зізнався, що днями до нього телефонував один священик, мовляв, треба зробити місце для нової групи. Довелося відмовитися, позаяк у чергу стають взимку.

Уже після смачного обіду не могли не запитати в отця Любомира, яким коштом все це створене та утримується. Тут, до слова, до десяти людей обслуговуючого персоналу. Виявляється, коштом єпархії та спонсорів. Нехай простить нам Господь вільнодумство, але серед простих обивателів не раз доводилося чути, мовляв, даємо в церкві на Боже, а потім священики їздять на лімузинах і кам’яниці вибудовують. Та ні, переконався сам, що багато наших з вами пожертв йдуть саме на такі центрі, утримання яких – справа не з дешевих.

І наостанок те, з чого розпочинали, зі Самбора. На вулиці Чайковського відремонтують будівлі, у яких планують садочок та початкову школу. Після початкової школи діточки йдуть в інші. Тут буде капличка, спортивні споруди для дітвори і неодмінно – такий же басейн, як у Стрілках, але, мабуть, більший. Бо й Самбір зі селом не порівняти. Судячи з того, що майстри активно взялися до праці, є надія, що задуми з Божої ласки та благословення таки збудуться. Повірте, якщо ми матимемо щось таке, що є нині у гірському селі, то моральний авторитет Самбора таки підросте.

Роман ІВАНЧУК.