Коли єднає рідна земля

SambirWZ
79
І вже 16 раз звідусіль злітаються переселенці у с. Нагірне на Ватру «Цне ми ся за тобом, мій Лемківський краю». Старожилів все менше і менше. Однак свою любов до рідного краю, отчого порогу, мови і культури бабусі та дідусі передали дітям, внукам. А ті нічого не забувають. Тому серед чисельно зібраних можна було бачити гостей із США, Києва, Житомира, Львова, Дрогобича, Самбора…

Фестиваль лемківської культури «До тебе лину, моя рідна земле» розпочався урочисто. Присутніх вітали голова Самбірської райради Віталій КІМАК, заступник голови РДА Павло ГРАБСЬКИЙ, голова Ралівської ОТГ Люба КОВАЛИК та інші. Під мелодію Гімну України підняли державний прапор, а Гімн Лемківщини – прапор Лемківщини. Вшанували пам’ять загиблих на Донбасі, а до фігури Матері Божої нащадки переселенців поклали квіти. Дим і вогонь запаленої Ватри багатьом нагадав драматичне минуле, сумну долю примусово виселених. Тому збирали підписи за звернення до президента України про визнання лемків депортованим народом.

Змістовною була культурна програма Ватри. На сцені виступав народний ансамбль «Яворина» з Дрогобича, народний колектив лемківської пісні «Юш мелем» з Любою Теплою. Оплесками нагородили Христину ШИЙКО, яка виконала соло на скрипці, а також наймолодшу учасницю, ученицю СШ№10 м. Самбора Анастасію ХРОБАК, яка і грала і співала. Не обійшлося без пісень у виконанні родинного дуету «Червоне і чорне» заслужених артистів України Ярослава та Валентини Теплих із Житомира та інших відомих та знаних майстрів сцени.

Теплі зустрічі, обмін думками, гостинні столи, атмосфера єдності, любові і впевненості, що як будемо ми, то й буде Україна. Всіх земляків колишньої Лемківщини вкотре об’єднала Ватра, вселила їм переконання, що край, в якому живуть, навіки рідний. 

Микола СЕНЕЙКО. 

Вас це може зацікавити

Залишити комментар