Зеновій ПОРОХНАВЕЦЬ: «Ту екологічну проблему з хімічним обробітком землі, яку закладаємо нині, відчують наші діти і внуки уже через років двадцять»

Зеновій Порохнавець – з тих давніх аграрників Самбірщини, які розуміються на землі та врожаях. Хоча наша розмова розпочалася не з сільського господарства, а з дороги, яку понищили фури інвесторів на так званому львівському мості у Самборі. Перевантажені – вони буквально зсунули влітку асфальтне покриття на узбіччя (на фото). І тепер там велосипедом не проїхати та й автівки можуть “застрибати”, створюючи аварійну ситуацію. Волання громад та попереджувальні знаки про те, щоб навантажені фури не їздили у теплу пору дня, не приносили ефекту. Ми визнали рацію пану Зеновію, а вже потім поговорили про великих інвесторів, які працюють на наших землях, орендуючи паї селян.

-Пане Зеновію, ми тішимося тим, що у час, коли місцеві фермери не можуть дати раду нашим чорноземам, приходять так звані інвестори з-за кордону. Вони не дають землі пропадати, освоюють нові ділянки, які уже поросли чагарниками і лісами. Ви поділяєте цей оптимізм?

-Питання освоєння земель, високих врожаїв, виплата за оренду паїв – це добре. Але я б хотів сказати людям про те, якою ціною це здобувається. Не секрет, що для високого врожаю на кожен гектар треба внести “велику кількість” отрутохімікатів, мінеральних добрив і інших речовин, які власне і дають непогані врожаї. Крім того, треба ще провести роботи з внесення тієї хімії, що загалом є не завжди безпечним для здоров’я людей та екології. Для прикладу, на один гектар озимого ріпаку вносять: 500-600 кілограмів мінеральних добрив, 5-7 кілограмів отрутохімікатів, проводять 6-7 обробітків за сезон і то важкою технікою.

-Чи позначиться на наших ґрунтах те, що їх в принципі не підживлюють органікою, адже тваринництва, яке “продукувало” гній, уже майже нема.

-Воно вже позначилося, позначатиметься й надалі і ці паскудні наслідки українські чорноземи відчують. Але наразі чомусь про це мало хто каже. З діда-прадіда вносили гній на поля і ми мали екологічно чистий продукт. Нинішня хімія у значних об’ємах дає добрий врожай, але продукція не є здоровою. Мало того, великі інвестори вносять за два тижні до збирання зернових раундап або його аналоги. Такого у цивілізованій Європі не допускають. Чому європейські інвестори в Україні таке собі дозволяють? Або скажу інакше: чому громади це дозволяють? Скажу на хлопський розум, навіщо вносять отой раундап. Він підсушує зерно ще в колоску, тому власники збіжжя уже не тратять ні часу, ні енергоносіїв на досушку зерна.

-Пане Зеновію, кілька місяців тому на Самбірщині пройшла хвиля пожеж на жнивних полях. Хтось казав, що то конкуренти палили, хтось твердив, що то самі ж інвестори… Щось з цього приводу можете сказати?

-Я так само не знаю, хто палив, але паліїв мали б знайти правоохоронці. Спалювання стерні є шкодою для поля, навколишнього середовища і, безперечно, для людей. Вогонь вихолощує цінність ґрунтів у той час, коли пожнивна солома є непоганим органічним добривом, якого так бракує нашим полям. Але маю підозру у тому, що збирачі зернових зрізають вершечки з колосків, а висока стерня залишається і треба додатково її лущити, затрачаючи знову і час, і пальне, і робочу силу. Тому звичайна іскра стає рятівною… Але цікаво, що навіть на присадибах люди палять стерню: зібрали зерно з 20 арів і підпалили поле, щоб мороки не мати. Інколи влітку цілі села окутуються димом. …

-Якщо знаєте, скільки з гектара зернових здебільшого збирають інвестори? Судячи з усього, після такої великої кількості хімії, гектар має бути дуже щедрим.

– Інвестори збирають в середньому 60-80 центнерів зерна. І це те, що обліковується. А часто врожаї більші. Ще років тридцять тому у колгоспах збирали по 30-40 центнерів збіжжя. Але порівняння: колись обробляли зернові один раз від бур’янів і жодного разу – від шкідників та хвороб, а тепер, як я уже казав, щонайменше, 5-7. Ту екологічну проблему, яку закладаємо нині, відчують наші діти і внуки уже через двадцять років. Це відіб’ється і на ґрунтах, і на здоров’ї.

Ще один приклад. У 1983 році у селі Новосілки за полем, яке розташоване біля бази нинішнього великого інвестора, застосувавши елементи правильної технології, тодішнє господарство “Ленінець” зібрало на 60-гектарній площі понад 75 центрів озимої пшениці на круг. Це уперше у Львівській області. Я на цьому полі був тричі у тиждень, забезпечуючи нагляд за технологією. Але на це поле було внесено понад 80 тонн гною на гектар. І попередником був льон…

Зараз мене як фахівця з захисту рослин бентежить той факт, що великі латифундисти, коли вносять свою хімію, не ставлять біля оброблених полів жодних застережних знаків, невчасно попереджують бджолярів, що веде і до отруєння бджолосімей, як було у Дублянах 2 роки тому. Коли людська худоба потрапляє в зону обробітку пестицидами (випасання біля ровів), то частково отруюється. А ми потім п’ємо молоко, пригощаємо дітей…

-Як ви вважаєте, чи достойною є та ціна, яку платять інвестори селянам за оренду землі?

-Минулих років оплатала за паї була ще меншою. Цьогоріч її збільшують. З моєї точки зору, пайовики не хочуть укладати чи переукладати угоди з великими латифундистами, тому і вартість паю росте. В Самбірському районі, і це дуже приємно, починають з’являтися і не зле працюють уже свої інвестори, зокрема, у Великій Білині, Кульчицях, Нагірному, Викотах, Берестянах та інших селах. Місцевих людей дратує і та обставина, що великі інвестори виснажують землі ріпаками, уже не кажу про те, що їхня важка техніка нищить і без того погані дороги, мости, переїзди між полями, які давно потребують ремонту. Добре, що нема затяжних дощів…

-І який ви бачите вихід з проблеми, про масштаби якої навіть я не здогадувався…

-Вирощувати врожай – це добре, але треба думати про часткову зміну технологій. Іноземні інвестори, застосовуючи мінеральні добрива і отрутохімікати, жодного гектара не обробляють біологічними препаратами, величезну кількість яких застосовують у світі. На території Львівської області, як і в інших областях, виробляють біологічні препарати. Вони не є токсичні для екології та людей, але їхнє застосування потребує враховувати частково погодні умови і вони менш ефективні для врожайності.

Роман ІВАНЧУК.