Юрій Гамар боїться, щоб опоненти не витягнули «скелети з шаф» та не перемили чужі «кістки»
Нема такої прес-конференції у міського голови Самбора Юрія Гамара, щоб ми не питали у нього про кадрову політику. Треба визнати, кадрова політика недолуга… Багато з тих, з ким Юрій Петрович прийшов до ратуші покерувати, десь по дорозі розсіялися. Нових друзів мер нажив не надто багато, тому керує разом з першою заступницею Іриною Курлятович.
До слова, пішли чутки, начебто пані Ірина хоче перебратися до влади у Воютицькій об’єднаній громаді. Якщо і вона зрадить, то мер зостанеться один – як цар. У царів, кажуть історики, заступників взагалі не було – і нічого…
Більше року депутати міськради працюють без «старшого депутата» – так ніжно називають посаду секретаря. Як відомо, попередній Юрій Дмитришин був звільнений, потім судом поновлений, потім до праці не пішов, хоча взяв кругленьку суму з бюджету за вимушений прогул. З початку літа ніхто не знає, що з цим робити: чекати, поки пан Гамар виконає рішення суду, чи поки Юрій Дмитришин прийде хоч трохи потрудитися, або зречеться посади взагалі. В такій абракадабрі обранці вирішили знайти свого претендента на цю посаду. Пропозиція мала прозвучати на сесії міської ради, призначеної на минулий вівторок. Та ми вирішили випередити час і перепитати у голови громади: що він з цього приводу думає? Юрій Гамар думає, що «справа секретаря» – це справа самих депутатів: нехай вирішують, але є «певна процедура». Ми перепитали, чи під словом «процедура» він не має на увазі проблему з паном Дмитришиним, а у відповідь прозвучало щось про перемовини, які нині тривають поміж депутатськими групами. Взагалі, ми шануємо талант Юрія Гамара відповідати на питання так, щоб не відповісти на нього взагалі. От, наприклад, «Високий Замок» цікавився, чи будуть того вівторка, який минув, пропозиції від мера людей на посади заступників. Чіткої відповіді не було, але сказав, що це будуть особи, які вміють та можуть працювати. Прізвищ, певна річ, не назвав, бо опоненти відразу повитягують зі «шаф скелети» претендентів, або «перемиють їм кістки». Хоча від «кісток і скелетів», мабуть, нікуди не дінешся, адже законодавці вирішили, що перед тим, як когось кудись висувати, їх треба вивісити на офіційний сайт. Сайт міськради у нас, як правило, не відкривається, а ті “хакери”, у кого відкривається, кажуть, що проектів рішень про заступників нема.
Ще одна тема від нашої газети, без якої не обходиться жодна зустріч з журналістами, – медицина. Ми питали, чи шукає міський голова людину на посаду головного лікаря? Юрій Гамар відповів, що хотів би, аби з цим питанням спочатку визначився колектив медиків. Тобто, як ми збагнули, у ратушних «шафах» прізвища імовірного головного лікаря ще нема. Юрій Петрович укотре наголосив на потребі максимально зберегти лікарню, понарікав на район, який перестав цікавитися міською медициною, але не поспішає виходити зі співзасновників. Наш репортер був на зустрічі мера і медиків два тижні тому. Юрій Гамар сказав лікарям, що додатково місто виділило шпиталю зі свого бюджету 7 мільйонів гривень. Ми не ризикнули минулого разу озвучити цю цифру, бо знали, що міськрада додавала лише 2 мільйони. Попросили у мера уточнень і почули: 7 мільйонів ще не виділили, але, ймовірно, виділять до кінця року. Тобто, якщо правильно збагнули, про 7 мільйонів голова говорив авансом. На слово «аванс» медики реагують боляче, а тому зазначимо: коли їм дадуть аванс за вересень, ніхто не каже.
У понеділок мерська таємниця про заступників зникла – пропонуватиме депутатам Степана Гнатищака, Ігоря Войтка та Ігоря Несторака. Про деталі – згодом.
Роман ІВАНЧУК.