Один з депутатів Самбора на сесії розповів просто дивовижну історію. Дивовижну – бо шахраї тепер пішли дуже грамотні, навіть (є підозра) ті, які сидять у в’язниці…
Він разом з партнершою мають на продаж одне приміщення. Оголошення висить на відомому сайті і час од часу зголошуються потенційні покупці. Якось телефонує партнерша, назвемо її пані Галина, і каже йому, що дзвонив щойно до неї мер Юрій ГАМАР і сказав, що на будівлю є реальний покупець, готовий уже оплатити об’єкт, а з продавців – негайна експертна оцінка та оплата через банк. Навіть повідомив, у якому банку, а зустріч з покупцем біля ратуші. Сказати, що пані Галина була спантеличена – не сказати нічого. Чому сам мер телефонує і чому телефонує до неї, а не до депутата, якого знає ліпше? Звірили номери телефонів і з’ясували, що це не номер Юрія Петровича, хоча голос був його. Це уже потім мер скаже, що жодного разу не міняв свій номер… Розуміючи, що це забавка шахраїв, пані Галина перепитала, чи можна, щоб на зустріч з покупцем прийшов ще один продавець – пан депутат. Заперечень не було. І тоді вже наш обранець брякнув незнайомцеві:
-Юрію Петровичу, це ви?
-Так, це я Юрій Петрович…
Хоч голос дуже схожий, але пан Гамар так ніколи не відповів би.
Депутат тоді набрався злості і випалив:
-Ти чорт, а не Юрій Петрович, ти з якої зони дзвониш?
А у відповідь уже пішла мова, як її називають «по фєні» – зеківський сленг. Ще й погрози, мовляв, скрутить нашому обранцеві голову…
Як потім з’ясувалося, фахівці уміють працювати в Інтернеті, підбирати голоси та імітувати. Схожість велика. Того дня до різних підприємців, які щось продають, аналогічним чином шахраї здійснили аж п’ять дзвінків з розрахунком на те, що хтось та купиться… В кишені «чортів» мала йти оплата за експертну оцінку. Сума немала…
Роман ІВАНЧУК.