Після карантинних місяців тепер ще не неділя – то свято… Кінець минулого тижня позначився Днем Добромиля. Темтешні історики вирахували, що то якраз 455 річниця надання місту Магдебурзького права.
Це, щоб ви ліпше розуміли: зверхники оцінюють заслуги містян і впроваджують у них таке собі самоврядування, а не пряму залежність. Більше того, як ствердила нам заступниця голови уже нинішнього самоврядування – територіальної громади, Тетяна ТЕРЛЕЦЬКА, місто тоді здобуло право 15 літ не платити податки, а ці кошти вкладати у розвиток міста.
Так ось, у неділю в Народному домі відбулося театралізоване дійство «Гербурт прийде». Це той вельможа, яким містяни досі пишаються і з яким пов’язані цілі історії. Професор Михайло КРІЛЬ доповідав про історичні передумови надання Добромилю Магдебурзького права. Теперішній голова Петро КУЛЯС розповів про перспективи розвитку цілої громади, виступали й інші дослідники. А вже потім на площі біля старовинної ратуші зібралося немало люду на офіційну частину. Був невеличкий концерт, причому, як зазначила пані Терлецька, силами старостинських округів. А потім було дійство, якого Добромиль ще не бачив. Воно не таке гучне, зате пам’ятне. На сцену запросили народного депутата України Андрія ЛОПУШАНСЬКОГО, представницю Укрпошти Ольгу ЛУЖЕЦЬКУ та місцевих очільників. Вони гуртом мали погасити марку та конверт, присвячені Добромилю. Ми вловили момент і у пані Лужецької перепитали, у чому суть погашення, бо, як нам здалося, уже й листи з марками мало хто пише. Нам заперечили – пишуть, тому конверт та марка з видом Добромиля входять не лише у поштові скрижалі, а й в історію загалом. Отримає хтось такий конверт з видом рідного містечка і потішиться – це таке собі пошанування історії і заразом його промоція. Ну, нехай так і буде! До речі, про історію чи пам’ять. Адрій Лопушанський, вітаючи земляків зі святом, згадав ситуацію, коли його дружина в Києві у якійсь установі почула літнього пана, який говорив по-нашому, по-львівськи. Не стрималася і запитала, а ви звідки? Зі Львова? Столичний пан заперечив: не зі Львова, а з Львівщини. То з якого села, не вгамовувалася дружина нардепа. Я з міста Добрормиль, який матиме скоро ювілей Магдебурзького права! І сказав з великою гордістю та шаною. Несподівана та приємна зустріч далеко від рідних країв – буває ж так… До слова, така популяризація – це дуже поважно. Петро Куляс, наприклад, згадав у своєму виступі і Гербурта, і Андрея Шептицького, і нинішніх популяризаторів краю – письменників Галину ПАГУТЯК, Галину ВДОВИЧЕНКО, Богдана ВОЛОШИНА, Михайла КРІЛЯ… Прославляють рідний край і зовсім юні добромильчани. Був оголошений конкурс «Я люблю Добромиль». а переможцями стали три групи дитсадка «Бджілка», «Колосок», «Курчатка» і старшенькі дітки Софія УСТРИЦЬКА, Юлія ТИЩУК, Соломія ШИМКО, Ксеня ВОЙТОВИЧ, Софія ПОЛЮГА, Соломія ПОЛЮГА, Настя ВОЛОШИН.
А уже наступного дня у Добромилі був звичайний день, яких в історії міста багато. З проблемами, бідами і радощами. Хоча минула неділя уже знайшла собі місце в історії. Нехай таких місць буде у містечка значно більше, ніж буднів.
Роман ІВАНЧУК.